У нас багато літературних конкурсів, що полюють на юні таланти: СМОЛОСКИП, ҐРАНОСЛОВ, конкурс імени Антонича. І це дуже добре.

Гірше з тим, що таланти після перемог а звитяг або не стають на свою власну дорогу, або взагалі покидають літературу.

Олег Романенко виграв усі конкурси і … пропав.

Це ж стосується – почасти – і Назара Назарова.

Його перша книжка ВТЕЧА З ВАВИЛОНА побачила світ у Кіровограді у 2006 році. Потім переміг у конкурсі Антонича і отримав ще й львівську книжку. І красномовно замовк. Надовго.

У ВТЕЧІ З ВАВИЛОНА маємо початок талановитого поета, що дуже палкий у любові («Я вогнелюб, Сонцепоклонник, До твоїх губ Пливу, як човник», «я розтану як мить цілунку, що недовго бринить в устах», «до тебе йшов я і слова свої розсипав в сиві луки, й тепер я чую, як сплива роса холодна в любі звуки. До тебе йшов і погубив цілунки ніжні в сині води…», «я буду з тобою, а з нами – лиш ніч. Це все буде грою, і сміх зусібіч… Я буду з тобою. А з нами лиш ніч, що поїть жагою. Чи ж дивна це річ, що ти будеш мною? А нами лиш ніч?»)  Він ще не має досвіду. Але має досвід великих поетів – Верлена, Рембо, Кавафіса, Філянського, Рильського, Тичини…

Назарова втеча в переклади і науку неабияк засмутила мене.

І якою ж була моя радість, коли в ЦНБ надибав на метелик його нових творів МОВЧАЗНІ МОВИ (Київ, 2015)

http://www.academia.edu/13624418

Перший розділ МОВИ ПІСЛЯ ПОТОПУ.

Низка іронічних новел, що мають свою глибину і радість пізнання: «Він починав мовчати», антологія мовчання поетів, «про що співала летюча риба, пролітаючи над човном рибалки», «дощові мови», «у воді рибі несила говорити: навіть якщо почне плакати, ніхто не помітить її слів», «прянощі дають можливість говорити про все, не називаючи нічого…», «прянощами говорити про піднесене», «філософувати про невимовне мовчки», «людожерні мови», «вибираючи, кому з родичів і сусідів що відкусити, вони тим самим виражали повагу, чи навпаки – зневагу, «мова відстаней», «повернутися означало забрати свої слова назад», «спустошливі мови» , «мова забутого», «єднає тільки те, про що обом наважче пригадати».

Розділ ДОПОТОПНА МОВА – це витончена пародія на науковий стиль.

Непогані й ТЛУМАЧІ.

А от СЛОВА НА ВІТЕР – три гарні вірші не дають можливости читачеві розкрити увесь огром Назарової поезії.

Назар НАЗАРОВ може чинити так, як уважає за потрібне. Проте йому варто пам’ятати притчу Ісуса про закопаний талант.

Роман КУХАРУК.