***

Ні , то не я, в далекім тридцять третім ,
 Від голоду під тином умирав,
Не я собі просив швидкої смерті
 В застінках сталінських , позбавлений всіх прав...
 І то не я  в страшному сорок першім
 На смерть фашистами катований ... Не я
І в сорок шостому розстріляний був ,,смершем,,
Також не я... Не я! Не я!! Не я!!!
Не я стояв на київськім ,,Майдані,, ...
 Не я ішов на ,, Беркут,, голіруч...
 Це не мене   головорізи п'яні
Скидали мертвого з крутих дніпровських курч !
 І то не я  стою тепер на Сході ,
 То не мене шукає люта смерть...
 То скільки ж можна , Боже ! Годі! Годі!!
 Вже болем переповнилася вщерть
 Моя душа! Вона жива і досі,
 Бо вже несила більше умирать !
Єдині ми , немов зерно в колоссі !
Бо ми - НАРОД , якого не здолать!

***

Здається, все завмерло від морозу,
 Ба, навіть вітерець не ворухне!,
 Лиш розцвітають  на шибках  мімози ,
 Та ще щось ... незбагнЕнно чарівнЕ !
 Мов в давнину   на чорнобілім фото ,
На шибці  візерунок на очах
 З'являється!.. Якщо не диво - що то?
 Скажіть , хто знається на цих ...простих речах!


***
Туманом сивим дихає вже осінь ,
Росою плаче на сухій траві ...
Колись із братом бігали тут босі ,
В стерню сколовши ноги до крові .

Як то давно було, жива булА ще ненька ,
І тато нас на ,,ровері,, катав ...!
Нема вже вас... Нема, мої рідненькі ,
Та я любити вас не перестав .

Які були то гарні довгі дні !
Здавалось , літо не мине ніколи ...
А ви , чомусь , завжди були сумні ,
Ніби краси не бачили довкола .

Наморений і працею й життям ,
Війною клятою , і ,,ласкою,, ,,совітів,, ,
Казав мій тато : ,,Синку ,ти затям ,
За свОю землю ти один в одвіті... !,,

Шляхи  мої і брата  розійшлись ,
Собі він вибрав іншу Батьківщину ...
Можливо , пожалкує ще колись ,
Що рідне  проміняв на ту ,,личину,, !

То ж я тепер за двох її люблю
Батьківську землю , скорплену сльозою ,
Свою я долю з нею розділю ,
Бо ми єдині , мов трава з росою…

***

Я згадую весняні теплі дні , 
Коли кульбабки ти вплітала в коси... 
А влітку!.. Це було неначе в сні - 
Ти  танцювала ...гола на покосі!..

А я   закоханий в твою п'янку красу, 
Сидів мов пень... Боявся ворухнутись! 
Ногами білими збивала ти росу... 
О Господи! Не дай мені проснутись !

Так хороше було! І так п'янив розмай - 
Пташиний спів, ранкові роси , квіти ... 
Дражливий шепіт: ,, Любий... Не займай ... 
Ти ж знаєш , що від ЦЬОГО будуть діти....,,

Я так кохав тебе! О Боже , так кохав! 
І безсоромну і таку невинну!... 
Я б не послухався тебе , аби лиш знав 
Того що зараз, хоч на половину!

А що ж тепер. Вже пізня-пізня осінь. 
Вже сивину засіяла зима, 
Вже не торкає душу неба просинь , 
Я ще живий, а наче вже й нема...

Зимовим інеєм спадають вранці роси , 
Та гірко так!.. Так боляче мені...
Немов душа роздягнута і боса
Сколола ноги по сухій стерні...

***

Хоч свято на календарі , 
В душі... відраза? Гнів? Сум'яття!.. 
Маніпулюють ,,лихварі,, 
Країною, немов розп'яттям
Московські скурвлені попи
Духовні стверджуючи скрепи ,

Хоч після них -лиш черепи , 
Та... білі кості серед степу! 
Отак і наші чільники , 
Ведуть народ до благодаті , 
Де меду повні стільники , 
Де всі здорові, всі багаті!... 
А поки , треба почекать , 
В дорозі всяке, мов, буває... 
В дорозі можна заблукать 
 І небезпека скрізь чигає... 
Так , що прийдуть ,мовляв, не всі , 
Оскільки ходимо по колу , 
То де-хто збився в манівці, 
Та не допустимо розколу! 
Бо розплодилось бур'яну 
На наших ,,грядках,, ...що УКРОПУ, 
На владу валять всю вину... 
А влада .... вже прийшла в Європу...

Еміль Дубров  Миколаївщина