Анатолій Стрєляний – російський публіцист, що живе у Празі і працює на російській службі радіво Свобода.

Оце прочитав-єм його повістину «У гостях у мами» 1989 року видання.

Добре хлопець мислить («Їду сюди як у рай. А від’їжджаю, як з каторги», «твоєї влади у твоїй сім’ї не є», «людина вартує того, чого вартують її тривоги», «надихаюсь розмислювати вголос», «ти потрібен допоки потрібен», «сумував на цепурі не злий пес», «святих мало тому вони і святі», «міряти одного мірою святости иншого ніяк не можна», «любити людину значить вірити їй», «таїна людини це і є людина, в цих таїнах її суть. А суть життя людини – у цікавості до життя иншої людини», «для одного життя стільки горя», « у три дні перевезли. От що значить СОБІ», «це твоє життя, не моє, хто я такий, аби вирішувати твоє життя?», «правди про себе не любить ніхто, а найбільше – учителі і артисти», «у чужому життю – як у чужій країні»), гарно випукло вартісно пише («плакав повними сльозами», «хруснув хворостиною», «цей голос прикрашає тишу», «Стогують сіно», «загірчила вода в криниці», «і встає іти», «нас шкірячать», «не в мій мокрий ліс, не у мій темний дім»).

Але є одна заковика – стріляє Стрєляний нашу українську ідентичність. А вона ж не цигарка.

Ось:

«І навіть наш геніяльний Стефаник». Вам до Стефаника, як до Снятина пішки – з Москви. Звичайно, його новели видано у серії ЛІТЄРАТУРНИЄ ПАМЯТНІКІ але це не привід називати його московитом.

«Людина має бути справною». Теж наше слово – від справа, справити.

«Як належить дружині в Росії і на Україні». А чому ж не навпаки? Дико? Ото ж бо.

«Щоднини курка була в борщ». Еге ж – в тщі, хоч … полощі.

«Ми – каже -- руські» -- тут у значенні українці.

«Обоє відпочивають». Теж українізм.

«Уся горіла а слухати треба». З тої самої опери.

«запахи турґєнєвської Росії стійко тримались аж до світанку… у гарячому зеленому Харкові». Ага, йолопе. Де Турґєнєв, а де Харукань.

Далі ПОВІЙ ВІТРЕ НА ВКРАЇНУ Степана Руданського автор чомусь прозиває народною. Альбо неосвічений альбо лукавить.

«Не думай і не мисли» -- дуже український вираз. Напрочуд.

«Український клопіт близький за сенсом до російської маєти». Дурня повна. Мати клопіт – чимось займатися, щось вирішувати, щось діяти. Маятись по-московськи означає дармовисити, тобто не діяти. Є така московська приповідка ДУРЬЮ МАЯЦЦА. Як це українською перекласти? Дурнею клопотатися? Ото ж бо.

Кацапський погляд на українчів: «коли пішла Україна, то добродушности у цих сигналах стало менше, а знущання ба навіть досади більше. Україна є Україна – ґаздовитий народ»  

Тому і не люблю Стрєляного – ні у якому вигляді. Бо стріляти чужу ідентичність – свинство несосвітенне.

Ге ж.

Пантелеймон НІСТРЯН.