«Почути шепіт»

Поезія об’єднує нас у скрутні і спокійні часи.Вона народжується у серці поета, виливаєтся на папір і доходить до душі читача.

Антологія «Шепіт Альми» об’єднала кримських та кіровоградських поетів. Автори з унікальним світосприйняттям. Поезія різного спрямування і художнього забарвлення. Проте, всі поети об’єднані одним спільним почуттям. Почуттям любові до своєї Батьківщини. Крим – український, допоки є люди з жовто-блакитними серцями.

Поети ніколи не мовчали. Вони кричали з карцерів, кричали з-під репресійних батогів,

Вони не мовчали, коли ішли на розстріл, Вони не затихали, отримавши кулю у скроню, Вони говорять і досі.

Поезія в збірці сповнена яскравими образами, від легких ліричних рядків до глибоких філософських роздумів:

И перестать любить и убиваться,

И разорвать тугую грусти нить:

Лишь механически свои дни проживая,

Я буду лишь дышать – лишь быть...

(Данило Недвецький)

У всі часи поети відстоювали свою громадську позицію. Можна бути геніальним поетом, та все життя «проводити» партію.

Наші поети – незламні. Україна для них є географічним і духовним орієнтиром – святим, іконним, єдиним:

Не Захід, не Схід – Україна.

Не крайте від серця частину,

Оплаканий берег Криму, –

Єдина держава! Єдина!

(Ганна Дудник)

Для поезії немає кордонів: ні фізичних, ні духовних. Антологія «Шепіт Альми» є красномовним доказом цього. Для поета важливо, щоб його почули, поезія переходить з крику в шепіт і навпаки.

Кричіть, коли Україна у скруті, і люди чутимуть ваш шепіт у мирні часи.

Артем Луценко,

 упорядник

Поетична мова Криму та Кіровограда

Крим та Кіровоград… Здавалося б, що може об’єднувати ці два універсуми ще, крім адміністративної приналежності до України…

Поезія! Незбагненна для когось і така зрозуміла як спосіб зближення і боротьби – Поезія! Без пафосу, але в цей час тектонічних зламів у свідомості українців поети, як і журналісти, співаки, письменники, є тією рушійною силою, яка об’єднує людей, маневруючи між складними поняттями, розставляючи ті важливі акценти, які набувають пророчості і зрозумілості в поетичному слові і контексті.

Антологія «Шепіт Альми», ініціатором якої стала небайдужа кіровоградська молодь в особі Артема Луценка, відкриває дивосвіт сучасної молодіжної поезії Кіровограда та Криму. Цей творчий поетичний діалог, який успішно відбувся, доводить, що є спільна мова розуміння – поетична.

Творчий експеримент у створенні незвичайної антології однозначно є сильним аргументом на користь того, що сучасна молодь, в контексті викликів сьогодення, залишається конструктивною силою. Якщо розглядати літературу України як геокультурний проект, то поетична кримсько-кіровоградська антологія може стати ще одним цікавим літературознавчим сюжетом.

Болісно від усвідомлення тієї причини, яка спонукала її появу. Ця драма закономірно вплинула на активні процеси пошуку національної ідентичності українців.

Безкомпромісність поетичного слова, різнобарв’я (і суголосність) тем та сюжетів, поліфонія почуттів, полікультурність збірки відкривають перед нами сильні поетичні особистості. Завдяки таким творчим людям ще не поруйнована остаточно гуманітарна аура української нації.

Ірина Ткаченко,

кандидат філологічних наук

 (м. Кіровоград)