Що таке археофутуризм? Це оксюморон сучасної української поезії, такий собі напрям у літературі, згідно з яким "майбутнє знову повертається до цінностей предків". Збірка Андрія Волошина – ряд віршів, згрупованих по принципу алфавіту, що носять спільну виважену назву, що  акомпанує настроям книжки – "INША IMPERIUM". Це двомовна довгаста книжечка, де шикуються з лівого боку рядки однакових літер, бо кожне слово окремого вірша починається, наприклад, на літеру "А". На правій сторінці подається переклад англійською мовою, що, напевно,  задумувався, щоб додати футуристичних рис, щоб зробити збірку глобалізованою, як наше суспільство. Так і уявляється, як автор сидить за сучасним комп'ютером  та тоном Маяковського зважує на язиці кожне підібране слово і по всій кімнаті відлунює химерно: "А..а..а", "У…у…у". У віршах дійсно поєднуються слова непоєднувані: "консервативні кортежі козаків", "міріади мінного моря". Таке поєднання, певно, має свій ефект на кожного читача.                                      Особисто я віршів такого типу читала небагато, але цікаво було познайомитися з тим, чим живе сучасне мистецтво та впевнитися, власне, що воно таки живе і має безліч варіацій. Ця збірка ідеально пристосовується під сучасний ритм життя: вона читається швидко, її можна читати у метро, на ходу, тримаючи у одній руці каву. Її можна читати догори ногами, зліва направо, справа наліво. Тобто, нетрадиційній збірці – нетрадиційні способи читання, нетрадиційне осмислення. Отака вона, сучасна поезія, що змушує й собі деформуватися, осучаснюватися, налаштовуватися на певну хвилю, щоб її читати. Ця хвиля має бути чимось середнім між морською хвилею та радіохвилею. Щоб все було у традиціях ще нетрадиційного археофутуризму.

                                                                                              Наталія  Пищик