У квартирі пролунав дверний дзвінок. Професор з подивом відірвався від цікавої статті. Дзвінок наполегливо повторив свій заклик.
«Хто б це міг бути?», Човгаючи тапочками Професор рушив до дверей.
- Хто там? - Запитав Професор, не відкриваючи замки.
- Це я, Практикант.
- Я нікого не чекаю. - Збираючись повернутися в кімнату, сказав Професор.
- Вам щодо мене дзвонили. Я відносно конфлікту.
- Так би відразу і сказали, - Професор відімкнув двері, - проходьте молодий чоловік. Від чашечки чаю не відмовтеся? А то я як раз збирався ставити чайник.
- Дякую Вам, професор. - Не знаючи, що відповісти, Практикант нерішуче рушив углиб загадкової квартири.
- Не варто соромитися. Це ж я запропонував. Так що у вас за проблема, яку ніяк не вирішити без старого, всіма забутого професора? - Посміхаючись краєм губ, запитав Професор.
- Тема дуже складна, велика і глибока - конфлікт.
- О, це дуже цікава тема! Конфлікт - це те, без чого людина не уявляє свого існування!
- Це Ви пожартували, професор?
- Які жарти? У світі немає жодної родини, жодної людини, які б не ускладнювали собі життя, створюючи постійно конфліктні ситуації. Сам конфлікт надійно увійшов у наше повсякдення. Я умовно зробив таку класифікацію цього явища: конфлікт між дорослими, конфлікт між дітьми і конфлікт між дорослими і дітьми.
- А яке визначення Ви даєте самого конфлікту?
- Навіщо Вам, молодий чоловік, зараз забивати голову розумними визначеннями? Нам важливо зрозуміти суть проблеми! Це набагато важливіше. А суть в тому, що якщо розглядати конфлікт з негативної точки зору, то це нерозуміння людьми один одного, або небажання розуміти, що ще гірше.
- Але ж і нереалізованість своїх амбіцій теж призводить до такого ж результату.
- Цілком правильно, юначе! І це відбувається саме тоді, коли своє Я ставиться на перше місце, а весь світ навколо - на друге. Адже все починалося так романтично ...
*** Радісна новина
Нічого такого підозрілого або багатообіцяючого не було навколо. Він йшов у своїх справах в гараж. Друг попросив допомогти з машиною. Вона бігла на відкриття чергового розпродажу. Але так вже було долі завгодно, що вони повинні були зустрітися саме сьогодні і саме в цьому місці. Все начебто і випадково сталося, але від цієї зустрічі вони більше не розлучалися.
- Я, здається, закохався. - Почухавши потилицю сказав Він батькові.
- І що? - Запитав батько. - Одружуватися будеш чи як завжди?
- Цього разу я потрапив конкретно. - Сказав Він.
- Ну що ж, вітаю ...
А в Її будинку відбувалася така ж розмова.
- Ма, а я заміж виходжу.
- Як заміж? Навіщо заміж? Ти ж ще вчишся! - Це мама в шоці.
- Я закохалася ... - Почервонівши, сказала Вона.
- А хто він?
- Та яка різниця! Просто хороший хлопець.
- Ну, якщо хороший, то зрозуміє, що тобі треба довчитися і тоді ласкаво просимо.
- Нє, ма, Нам зараз треба. Ми дитинку чекаємо ...
Ці слова справили на маму чарівну дію, в результаті якої у неї закінчився словниковий запас і залишилися одні емоції.
- Ну піди, подивися, як там ...
*** СІМ'Я
Нерозуміння, небажання розуміти один одного, приймати бажання і потреби іншої хоча і рідної людини можуть призвести до початку наступної світової війни, не кажучи вже про розвалі ланки суспільного ланцюга під назвою Сім'я. І якщо ви вважаєте, що поклавши на вівтар любові своє життя в ім'я служіння коханому чи коханій, ви створите рай на землі - ви глибоко помиляєтеся. Це призведе до зворотного ефекту: до Конфлікту.
Наш національний менталітет дозволяє розвинути конфліктну ситуацію різноманітними способами: крик, сварка, скандал, шантаж, ігнор:
- Ну чого ти все лежиш і лежиш на своєму дивані? - Стомлено витираючи руки звертається Вона до Нього. - Допоміг би чим - небудь. А то прийшов, поїв і на диван до комп'ютера.
- А я хіба не маю права відпочити? Я теж не сидів склавши руки, я працював!
- Ти мене зовсім розлюбив! І навіщо я тільки заміж за тебе пішла ... - У Неї фонтаном бризнули сльози і слова.
- Ну починається! - Зітхає Він. - Я тебе заміж мотузкою не тягнув.
- Права була моя мама кажучи, що толку з тебе, як з козла молока.
- Треба було вибирати краще.
- Я з тобою зробилася куховаркою, прибиральницею і хатньою робітницею. Ми в місто виходили разом ще до весілля. Ти пригадай, коли ми в кіно ходили в останній раз?
- А мені не треба кіно. Мені телевізора вистачає. Ти сама зі мною хоча б раз на футбол пішла? Ні. Так що зів’янь..
Довго чи коротко так тривало, але тут з'явилася дитина ...
*** ДИТИНА
Діти народжуються двома способами: спеціально (або по любові) і випадково (або просто так). Якщо по любові, то всі навколо пісні співають, ночами не сплять і радіють. Якщо просто так, то: пісні вже не співають, хоча ночами теж не сплять і ... нервують, психують, б’ються в істерії. Тому що небажані випадкові діти дратують батьків. Одним словом - проблеми. Проблемки. Проблемушечки такі собі, я б сказав. Тому, що справжні проблеми з'являються, коли діти підростаючи і їх вже не ростити, а виховувати треба.
- Ма, а як я з'явився? - Запитує Дитина бувало у мами.
- У магазині купили. - Заготовленою заздалегідь фразою відповідає мама.
- Тат! А ти мені скажеш, де я взявся? Дитина вже у тата питає.
- Лелека приніс. - Чесно відповів тато.
- Ось всі діти як діти, народжуються з живота, а мене поштою виписали .. - і Дитина йде з розладнаними почуттями назад у свою кімнату.
І це ще не найскладніші питаннячка, які діти можуть задати батькам. І не дай Бог вони викриють вас в обмані! Вони просто перестануть задавати вам питання і почнуть шукати на них відповіді на вулиці.
***
Процес «вирощування» дітей у батьків теж йде не просто так. Ростять дітей або з любов'ю, або з гіперопікою, часто забуваючи, що дитина - це вже Людина з вкладеними в нього інформаційними та генетичними даними. Його не потрібно оберігати, його потрібно розвивати. І розвивати відповідно до можливостей і талантами власне самої Дитини.
- Дитина повинна бути музикантом! - Доводить мама. - Музика розвиває особистість.
- Яким ще музикантом! Спортсменом! І тільки спортсменом! - Чути татів голос в диму емоцій і сигаретного диму.
А адже ніхто навіть не допускає думки, що у них в будинку росте майбутній всесвітньо відомий лікар або архітектор. А навіщо? Це ж їхня власність. Як хочу, так і роблю. А виховання за своєю суттю є насильство над маленькою людиною. Звичайно, нам всім хочеться, щоб наші діти були найкращі, здорові, найкрасивіші. І як прикро, що ці наші діти часто не слухають, що їм говорять батьки, які хочуть тільки добра. А причина до банальності проста: діти - не студенти. Їм лекції з моралі та етикету не потрібні. Вони самі все бачать і чують щодня, що роблять і що говорять дорослі. І мотають тихенько собі на вус.
***
- І нічого не можна зробити? Це ж замкнене коло якесь. - Задумався Практикант.
- На жаль так, це замкнене коло. Коло конфліктів поколінь. І вся міць сучасної науки часто не в змозі нічого зробити.
- А чому так?
- Людський фактор, людський фактор ... - приречено розвів руками Професор. - Ось Ви знаєте, юначе, чим відрізняються розумний і мудрий чоловік.
- Ні. І чим же?
- Розумна людина вчиться на власних помилках. Мудрий - на помилках інших.
- Але ж є ще й третя категорія людей. - Задумливо сказав Практикант.
- Яка ж? - На цей раз здивувався Професор.
- Ті, що взагалі не вчаться.
- Таких вчить саме життя. Лише б не було пізно.
- Таке враження, що ми з вами розворушили осине гніздо і пішли. А проблема залишилася. Професор, ну Ви ж знаєте відповідь! Розкажіть, як все ж вирішити конфлікт?
- Розмовою, бесідою, діалогом. Ось так, як ми з Вами - за чашкою ароматного чаю. Поки люди розмовляють, діляться своїми думками. Переживаннями - ніякого конфлікту не буде.
- Я зрозумів: тільки озвучивши проблему можна знайти шляхи її вирішення.
- Саме так, молодий чоловіче. Сподіваюся, я Вам допоміг.
- Так, Професор! Дякую Вам! Радий був познайомитися з Вами.
- Взаємно. Взаємно .. Звертайтеся! Поговоримо, чайку поп'ємо.
«Як по суті все просто. Все те, що здається таким складним », зачиняючи двері подумав Професор.
