Горить овес,

Горить у полі жито.

Горять склади

І цвинтарі,

І сни.

 

Горять собори,

Із вежі упали дзвони.

Душа покривджена...

Вже навіть не кричить.

 

Та в чорноті,

Та в диму непрогляднім

Ще ледь живий

В огні безсмертя здобуває…

2014р.

 

 

Це були крила,

Бачиш? Це вони.

Обрубки досі кровоточать.

То світлий ангел

Був, аж доки

Він не натрапив на вовків.

А друг вороною постав,

Клює, стурбовано,

Радіє...

 

Це ангел був,

Він втратив свої крила.

Та вбравшись в чорне,

Каменя узяв….

2014р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

***

Гриміте сурми, стязі ввись!

Прийшла пора, іди борись!

Ричать мотори, поїзди,

Велика рать, ми йдем туди!

 

Ми молоді, нам тільки жить,

Кохатись, вчитися любить,

Життя святеє пізнавати.

 

Того повстанемо разом!

Відкинем страх, візьмем любов

І з нею кинемось до бою!

 

Гриміте сурми, стязі ввись!

Святий народе, підіймись...

23.11.2013

 

З'явився той,

Кого чекали хвилі,

Хоча безмовнії,

Вони ж бо наче й не живуть.

 

Кохання моє,

Чорная долина

І той, хто там стоїть.

Бо зветься він Пророк.

Ліхтар тримає він рукою

І з берега виманює весь світ.

 

Під каптуром

Волосся в нього сиве

І погляд хижий, наче він лихий.

 

Та не лиха година,

І день лихим не зватимеш у нім,

Бо день не винен, що така його рутина,

Минати тихо, поки ми живем собі в журбі.

 

Стоїть Пророк,

Імення він не має.

І з берега дзвенять його ключі.

Він кличе в мандри всіх, хто викинув надії

Він кличе тих, хто кинув милий світ.

 

 

 

***

Кості і хмари.

І чується плескіт:

То хвилі відбули,

Залишився берег.

Чайки там скиглять

І десь пролітають.

Хмари великі

Нависли під ранок.

 

Скелями вкритий

Був берег погаслий

Кості лежали,

Дивились на хмари:

«Як то літати,

Та буть над усім?»

Хмари розвіються,

Кості в землі.

 

 

***

Великі ворота,

Замки їх відкриті.

І безвісті згинув

Хранитель сліпий.

 

Веснянії храми

Зостались порожні.

Ніхто там не чує,

Крім вікон сліпих.

 

Я чув, як світає

Із неба роса,

Осіла на листях,

На стінах і днях.

 

Іди, мандрівниче,

Бо все тут у снах

Пройди свою путь,

Десь подалі від нас.

04.07.13

 

 

 

 

 

 

 

 

Далеко десь, о як уже далеко

Між тернів сірих десь тече ріка

І нікуди діватися печальній -

Земля суха давно вже не прийма.

 

І кожну мить все тягнеться туманом

Її печальная загублена судьба.

Кудись усе пішло, залишились страждання -

Об скелі битися і падати щодня.

 

Та ще ніякеє провалля не приймало

І тінями ту річку не стяга.

 

Прокляття то найгірше для вигнанця

Он те ж бо вічнеє загублене життя.

 

***

Скажи мій друже - це ж бо не кінець?

Ще не кінець жахіттям грізним на світанок?

 

Чи ця руїна ще змагатиметься з нами,

Хто з нас живіший більш під небом золотавим?

 

На посміховисько воронам, ми живі,      

Такі невдахи, що свій прапор ще в своїй руці.

 

Хоч лати наші вже давно як скам'яніли,

Але безсмертний біль - у ньому зерна віри.

 

Ніяк не впаду, хоч благаю це щоночі.

Та «нам не вмерти до світанку» - ти шепочеш.

 

І кожен подих знов питається вітрів:

Чи не кінець то є стражданням безконічним?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

***

Кінця вже війнам, краю крові не знайти,

Бідака мертвий ще старається піти.

 

Не мав прощення, хто ще праведно стоїть,

Взиваючи до смерті щоб втікти.

 

Співають славній честі кононаду

Правдивих слів безсмертнії кати.

 

Був той колись, що сильним став,

І тут-же впав,

Бо справедливісь тихо в серці зажадав.

 

***

Вогненний шторм кружляє понад нами.

А ти закутайся у наші сподівання.

Ми загубились по небеснім вирі,

До пекла першим шляхом ми спустились.

Коли же морок тихий нас застане,

Спитай лишень, яким наш буде ранок.

 

Бо він прекрасніший за все на світі стане

І листя обрамлятиме світанок.

А ти спитаєш знов: що буде далі?

А я скажу тобі - не знаю.

 

***

Не буде більше диму

від моїх сигарет,

Коли піду на диво

Дивитися комет.

 

Від мене попрохає

Веселий чоловік

Монетку на прощання

Останню за проїзд.

 

Немає більше дива,

За радісну весну,

Аж поки не відкрию

Дверцята у пітьму.

 

Не буде більше диму

від моїх сигарет,

Коли піду на диво

Дивитися комет.

***

У чорному трамваї

Ми поїдемо разом.

У чорному трамваї

Без перерви на кіно.

 

Як хочете, судіть мене,

Таки-бо вартий я того,

Та місце моє зайняте

На лавочці для двох.

 

Як хочете, ведіть мене,

Та я ще тут посплю,

Бо місце моє зайняте

В останньому ряду.

 

У чорному трамваї

Ми поїдемо разом.

Без вісточки про радості,

Туди-туди, де жде любов.

 

Міщанам

Нехай зникає кожен день його обличчя,

Нехай вмирає кожен день його душа

І орди тих, хто кожен день його руйнують,

Його то діти, що не гідні в нім бувать.

 

Один такий, і більше в нас немає.

Перлина, на яку усім плювать.

І по цеглинці, по бруківці розбирають

Та ще гордяться. Їх облуді не вмирать.

 

Нема у нас для нього розуміння

Усе в кафе, суцільно всюди паб.

Нехай би й так, навіщо ж руйнувати?

Дід будував, а внук те розібрав

 

І нарікали. Кожен день, що злий москаль

Злий австріяк і ще багато всіх

Його обличчя псути поспішали...

А ви ж самі що роботе, орда?

 

У пластик, скло, у декорації вдягнули,

На показ місто скривджене дали.

Монета все вирішує, купюра

 

А що історія? Плювать на княжий град.