Що ти можеш розповісти про свою країну? Чи, пак, що ти можеш про неї відчути? 
Це земля, що бачила усе. 

Світанки, у котрих степові трави гірчать невиплаканими слізьми. 
Тут щербились мечі, тут ламались списи, тут лягали полки на одвічний спочин. Чи неспокій. Ця земля іноді тремтить від їх люті. Раз на кілька сторіч. 
Дні, коли корені дубів проростають у пекло, а крони лоскочуть зачин раю. 
Ночі, коли у світі так темно, що навіть нечисть блукає наосліп. 
Люди цієї землі мають у грудях сонця позамість сердець. Іноді - чорні. Криваві світанки клекочуть всередині тіла, і відходять вони не тоді, коли це констатують лікарі. Спочатку їх власне сонце повільно сідає у темне море мороку, заходячи за горизонт смерті.

Ці люди моляться усіма вітрами світу і проклинають мовою настільки старою, що Бог чує їх слова. Мусить чути.

Їх пам'ять настільки могутня, що їй не конче залишатися явною. Вона може жити без слів. Вона може прокидатися випадково, зринати раптово, проступати крізь шкіру. І вони бережуть сам дух цієї пам'яті, що направду береже їх.

Це земля героїв, і хоч їх забувають, швидко народжуються нові. Не обтяжені славою імен, душі швидше знаходять тіла. Це земля зрадників, що кричать про власну честь так голосно, що їм вірять (взагалі одне із вмінь цього народу - вірити). Але їх рівно. Так само як люті і ніжності. Цьому народу не потрібно жодного іншого. Ані старших братів, ані молодших. Він не вміє жити за чужими порадами так само, як ні до кого не йде зі своїми. Цим людям достатньо самих себе. Кожному, кожного.

У душах цих людей все настільки різне, що важко вхопити, що ж саме для них понад усе. Втім, коли придивитися ближче, то вражає саме їх співіснування з цим "понад". Ви можете не почути від чоловіка жодного слова про гордість, свободу або ж незалежність, але щойно зазіхнете на його волю - і отримаєте кулю. 

Жінки вагітніють усім своїм родом водночас. Співають колискових, що їх співали перші зорі у першу ніч. Землі, місяцю, дитині. Й самі не відають цього. 
Діти сміються над чортом. Діти грають у минулі життя. Діти творять нові кола історії і роблять вибір, ким же бути так рано, що самі не згадають.
Дихати цією країною коштує дорого. Адже після першого вдиху ти носитимеш її всередині і, перетинаючи кордони, змінюючи небеса, ніколи не зможеш видихнути.