Мені часто задають питання, чому я постійно знаходжусь в зоні АТО? Хоча, міг би спокійно працювати на своїй посаді в Київській обласній державній адміністрації, не ризикувати власним життям, не випробовувати долю... В принципі, жити як 90 відсотків чиновників, допомагати, не виходячи з власного кабінету, збройним силам України, або робити вигляд, що допомагаю і робити це дуже переконливо, як багато хто це робить.... Проте , я так ніколи не зміг би..... Не тому що я нічого не... боюсь.... Я , як і всі нормальні люди, боюсь , і боюсь багато чого... Проте, є речі, які набагато сильніші ніж відчуття страху бути вбитим чи пораненим, принаймі, в моєму житті. Отже, чому ????? Тому що - я чоловік. Тому що - я офіцер. Тому що- я люблю і поважаю своїх друзів, які взяли збою і захищають нашу Державу на сході. Тому що - я щиро вірю в те, що роблю. Тому що - я люблю свою землю, свій народ. Тому що - я дуже хочу, щоб ми перемогли та почали розбудовувати таку Україну, про яку всі мріяли під час Майдану Гідності. Проте, найголовніше, я це роблю і буду робити до останнього свого подиху, тому що я дуже хочу, щоб моя донечка, моя маленька, кохана донечка жила в мирі, щоб вона вірила, що ніхто її не зможе скривдити , щоб вона жила в Україні, а не в іншій країні світу...., щоб вона була щасливою! І де б я не працював, на якій посаді не був, я собі ніколи не буду зраджувати! Заради своєї донечки Ніночки, заради своїх побратимів, які віддали своє життя на цій війні, заради їх сімей, заради України, яку я поважаю й люблю всім своїм серцем! Мій девіз : " Честь- нікому, Життя - Батьківщині" . Тепер це зміст та сутність мого життя. Вибачте, за пафосні слова, проте вони щирі, вони від серця.