30 років - перехід від юначого максималізму і невиправданих діточих сподівань до розпочатку впевненої дороги у дорослий зрілий осмислений світ. На Буковині кажуть - до 30-и нежонатий, до 40-а небагатий - так і життя проминуло.

Український нарід не вельми шанує багатство, український нарід прагне достатку.

Бог так зробив, аби ми з Олексієм УСАЧОВИМ познайомились 2 листопада 2002 року у спілці письменників на першому - установчому засіданні відновленого Українського клубу як творчого об'єднання Київської організації НСПУ. Там був класик, автор високоінтелектуальних романів «Серце і камінь», «Крапля крови», «Біла тінь», «Останній острів», «Прийдімо вклонімося» Юрій МУШКЕТИК, що дуже вразило тоді Олексія, бо книжки класика він читав у школі - а тут живий, сидить межи людей та ще й говорить.

Тоді Усачов вчився на двох факультетах Київського університету імени Шевченка - студіював військову психологію у ВІКНУ і класичну психологію у червоному корпусі університету Святого Володимира (як він називався до радянських часів).

На друге засідання прийшов Леонід ЧЕРЕВАТЕНКО, що нещодавно відійшов у засвіти. Най з Богом спочиває - талановитий поет, хоч і складний як людина. Людина вже тільки у спогадах, а поет у літературі - є.

Мій літературний та журналістський досвід придався, коли почався процес формування Всеукраїнської творчої спілки ЛІТЕРАТУРНИЙ ФОРУМ.

Це сталося у Молодому театрі 29 жовтня 2003 року. Без Усачова - його наполегливости, цілеспрямованости і витривалости це було б неможливим.

У лютому 2004 року відбувся другий фестиваль ПОЕТИЧНА ЗИМА у Білій Церкві, що приніс Літфоруму море нових імен і - відповідно - виданих згодом книжок. Наступного року, до речі, відбудеться вже шостий з них.

Літфорум існував як рій бджіл - вулики мінялись але призначення літературного меду -- ні. Були і трутні, і трудівничі - люди ріжні, талановиті і ні, з амбіціями і без.

Тривало співпрацювали з театром ВІЛЬНА СЦЕНА Дмитра Богомазова на Гончара. Там відбулось багато літературних вечорів.

Де б не робили спільно журналістську чи політтехнічну роботу (газета ФРАЗА, ХРЕЩАТИК, одноґлазий, Коваленко, ПЗУ, сталеливарний завод, асоціація міст, житомирське земляцтво, асмап, епіцентр тощо) завше набували вагомий досвід, ресурси для просування спільної справи, нових однодумців з новими можливостями.

Цілою епохою у розвитку Літфоруму стала співпраця з ОУН на чолі з Андрієм Гайдамахою на Ярвалу, 9. Туди нас привів наш друг і товариш, що на жаль, вже покинув нас назавжди, Іван РИБАЛКО. Попри спротив і зневагу до нас і нашої справи цілої когорти націоналістичних клерків, нам вдалося зробити дуже багато.

Насамперед засідання ЛІТФОРУМУ. Проведено низку зустрічей з відомими і видатними письмаками - Сергій Пантюк, Віктор Васильчук, Костянтин Коверзнєв, Юрій Мушкетик, Олекса Довгий, Микола Сом, Антоніна Цвид, Леонід Череватенко і багато інших.

Паралельно видавалась газета, виходили книжки, здійснювались зустрічі з літстудіями по Україні.

Великим успіхом Літфоруму став унікальний проект, задуманий, змодерований і зреалізований Усачовим як колишнім військовим - ЛІТФОРУМ - УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ. Поїздки і виступи у Хмельницькому, Вінниці, Острі, Києві стали вагомими подіями як у творчому житті письменників так і у духовному житті української армії.

22 січня 2007 року розпочалась епоха Українського клубу як політичного проекту - відбувся перший експериментальний круглий стіл у певному форматі. Прийшли Микола Княжицький, Віктор Лисицький, Олег Зарубінський та инші. З того часу і дотепер щопонеділка о 15.00 не зважаючи ні на що клабери збираються на свої засідання. Ми здійснили неможливе - прорвали інформаційну блокаду, сформували експертне середовище і створили суспільну інституцію, яка виробляє політичні стратегії, тактики і сенси.

Паралельно протягом п'яти років експерти Українського клубу брали участь у програмі ПІДСУМОК ТИЖНЯ на УТР, на радіо ЕРА, тепер ще й на телеканалі 112, проводились круглі столи у вузах та громадських середовищах Тернополя, Харкова, Білої Церкви, Дніпропетровська, Вінниці, Хмельницького, були запроваджені ВІЛЬНА ТРИБУНА та Український історичний клуб, створена і функціонувала протягом 25 засідань Громадська конституційна рада .

Проведено 4 виставки видатного українського маляра з Рівненщини Миколи ПАШКОВСЬКОГО (Будинок актора, Галерея Толстоухова, Музей літератури, Краєзнавчий музей у Білій Церкві). 31 липня у Музеї шістдесятництва відбудеться п'ята. Проведено також ШЕСТИДЕННИЙ ФЕСТИВАЛЬ ВІДЧУЙ КРАСУ І СИЛУ СЛОВА. Навіть ЛітУкраїна пофалила.

У 2010 році новий голова ОУН фактично викинув Український клуб на вулицю. Бог йому суддя - може, Бандера на тому світі винесе цьому австралійському громадянинові «подяку» за цей його  вчинок.

Але нічого. Рій бджіл перемістився на Поділ у приміщення Анатолія Толстоухова. Після оприлюднення ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРАЇНЦІВ від 27 квітня 2010 року УК не без емоцій і матюків було викинуто пріч.

Прихистив  УК Юрій Збітнєв. Проте і він протримав слово тільки  протягом трьох місяців. Після українського історичного клубу, на якому провели паралель між Азаровим і Столипіним, вбитим і похованим у Києві, УК довелося шукати инше місце. Тоді ж продуктивно працювала УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИЧНА ГРУПА на чолі з Дмитром Сухим, яка через грамотні свот-аналізи спрогнозувала політичну ситуацію в країні на 5 років вперед.

Инше місце знайшлося -- ним виявилось приміщення Олександра Костюка на Харківському шосе. Інколи клуби та засідання літфоруму проходили в церкві, в передпокої, але то не страшно, бо і саме приміщення - у торговому центрі. Клабери жартували - ще трохи, і ми засідатимемо у Борисполі.

Після того, як Народний рух України очолив політик і поет Василь Куйбіда, УК і ЛФ проводять свої засідання на Гончара, 33.

Звичайно, ми шукаємо можливости мати своє приміщення. Якби так сталося, то УК і ЛФ працювали б 24 години на добу.

За всі дванадцять років діяльности Олексій Усачов як голова секретаріату УК, співвласник торгових марок, фірм і ЗМІ, співзасновник низки громадських утворень, виріс зі студента психології до реального цікавого принципового і вартісного політика, що має досвід і не боїться найтяжчої роботи.

Він одружений, має двох чудових дітей, цікавиться своїм родоводом, має захоплення (книжки, мотоцикли і риболовлю).

Він основний і єдиний кандидат на посаду голови правління УК. Сподіваюсь, що його урядування на цій посаді не перекреслить зроблене за всі 12 років, а тільки примножить і розвине.

Головне - українські цінності, україноцентрична політика за європейським форматом і за європейськими стандартами.

Всі помилки, які безперечно є і які зроблені умисно або й ні - можна виправити, але й свідчать вони про напружену, важливу і вартісну роботу.

У найближчі 5 років Україну чекають великі якісні зміни.

Політичну консерву замінить сильна, світла, україноцентрична за суттю і європейська за формою АЛЬТЕРНАТИВА. До цього долучиться вся українська спільнота через міжнародний рух українських громад і політичну силу християнсько-демократичного спрямування.

Прийшов час упевнених у собі прагматичних україноцентричних демократичних ідейних християн.

І Літфорум, і Українский клуб на власному прикладі показують  цивілізовану зміну особистостей біля керма - і це правильно. Не може бути вічних лідерів, можуть бути вічні цінності і рух уперед.

Отож, найближчим часом я передам повноваження голови правління УК Усачову, який поведе його далі вперед і тільки вгору.

Життя - чудова штука, бо ти його можеш творити з однодумцями так, як уважаєш за потрібне. А Бог коригує, підправляє і направляє.

Слава Україні!

Роман КУХАРУК,

голова правління Українського клубу.