У середу, 11 червня у  рамках 252 Літературного форуму у Музеї Шістдесятництва (директор Микола ПЛАХОТНЮК) відбулася зустріч із поетом Тарасом Малковичем. На заході була представлена збірка автора «Той хто любить довгі слова». У ході зустрічі Тарас коротко розповів про себе. За словами автора, це його друга збірка. Перша збірка вийшла, коли йому було 6 років. Після розповіді, Тарас приступив до читання власноруч написаних віршів написаних , а також своїх перекладів зі скарбниці світової поезії. Всього він зачитав більше десятка віршів зі збірки, а також кілька віршів, які за словами Тараса, мають увійти до збірки наступної.

Тарас  також відповів на запитання присутніх. На питання, хто є першим читачем його віршів, Малкович-молодший відповів, що ними є різні люди. Одного разу таким першим слухачем став американський кінопродюсер, який летів разом з ним у літаку.

Про те, чи буде Тарас писати прозу, відповів: «Ні. Я ледачий.» За його словами потрібно витрачати на це багато часу, «лягати і прокидатись з тими ж героями», що є нелегкою працею.

В ексклюзивному коментарі інформаційному агентству «Нація» Тарас Малкович розповів:

«Збірка вийшла ще минулого року. Я повільно і мало пишу. Та й події Майдану не дозволяли мені писати. Я не міг стояти над закривавленими людьми і писати.

Впливає на мене в основному кіно, бо я бачу образами. Я з книги теж бачу образи, та мені легше переформатувати у слова те, що я бачу готове. Звичайно, я вмикаю уяву у переформатуванні.

Одного разу я приїхав до Острога, куди мене запросив Олександр Ірванець. Там він  організував мій творчий вечір, на який прийшло близько десяти людей, але вони були такі, що довго не відпускали мене своїми питаннями,уважно слухали. Тут так само. Правда, людей було більше, хоча ніби і не багато, але вони хотіли почути більше, ніж почули. Ця зустріч напевно була останньою за рік, оскільки я їду в Америку.»

Вечір також прокоментував Ігор Астапенко, голова правління Літфоруму:

«Збірку  Тараса я читав ще до зустрічі. Мені вона сподобалась. Дуже талановитий поет, син дуже талановитого поета. Шкода, що на зустріч прийшло не стільки людей, як очікувалось, але атмосфера була гарною, людям було цікаво. Мені особисто приємно, що вдалося організувати таку зустріч. Окрему подяку хочу висловити музею Шістдесятництва, в якому все відбувалося. Я сподіваюсь, що це не останній такий захід і в майбутньому ми матимемо щось  глобальніше і масштабніше.»

Владислав Кочуков