00.

Над зябрами стін

виростає тіњ

9 III 2012

 

01.

А от найкращий слух у вітру

що глибоко запуска

мацаљця своїх водянистих вен

в зволожені долоні нишком

він гуля зеленим óленем

над зморшками зсивіло

паљт длявих

нехтуючи всим

чекає

що павук почне снувати

на шклі павутину тріщин

та лиш хміліє

під ритми водомірів

мастячи так обличча вітерцем

19 III 2012

 

02.

А ще донедавна цілував паљці

курці

блощицями в пір'їни оці

влазив

мов поглядом

де аміяк й тонкавих волокон вир

себе підкреслював

мазав мул білий сом

черевом

а вона в ікри мідних строках

вивіљняла свій шал

3 IV 2012

 

03.

Її тіло застигле у барві

на спресованім м'ясі лісів

кучерявими пасмами волосся

водоспадом

сходами додолу

тремтячими нігтями смарагди

довкола

****

дзижчать перевантажено струни

в гістеричному волі

мовчать мислі

а поки мушлі

не розкрились по контуру

сутінків

в сяєві кришталиків очей

хтось-десь

відчуває те ж саме

2 III 2012

 

04.

Їм би різати себе вічно

розтятими паљцями там

теребити зірки божевіљно

а злива прозора солодшає

в пошуках закінчення

теплих славнів й акордів

за вікном уже щось инше

в серці лунко плине бруд

21 III 2012

 

05.

Зі стелі на стіну

в вій піну смагляву

малењка тиша зіниці

ставе стола жужмом

серед кімнати межі

за поглядами стежать

тіла вже сірі та схололі

у пуљсі дзвону

2 III 2012

 

06.

Хрумтять суглоби голосів

голодних круків вгорі

а

долі стін кољору відтінків

малево шестибоке майже

наснаги просить завдаток

в собі захлюставшись геть

збагнувши що сталось

забаганку розчинивши

в багні сердець прозоро

багатого іскрами

багаття

13 III 2012

 

07.

Хоч і не співав голосно

лише ладаном шепотів

крутиться сљозами замок

стьожками віє

з похмурости не вирости

робе запаси

за межі тиші крокує шал

відкорковуючи

чи ні

2 III 2012

 

08.

Той

хто цілує руки дощам

видлубує натовпи теплі

що між тріщин в асваљті

той

хто вдихає випари сліз міст

повнолегењ

той

хто обійма хугу

намагаючись її зігріти

лиш присолоджена тіњ

серед дерев

серед вітрів і злив

серед дотиків сонця

серед нас

він поміж нами

в кожнім

у всьому

той

хто цілує руки дощам

той

хто вдихає випари сліз

той

хто обійма хугу

може це ти?

4 III 2012

 

09.

А той хто чекає на мене

тремтить далеко

на кригах зупинок

похованих секретів

сконденсовані зорі

на стінках глечика неба

дивись

нам вже час йти додому

з тобою

чи без тебе

а ще міљйони кілометрів

до першого кроку

зупинено вибір з закритими очима

геть у тумані танець

геть

(слід сонця надпитий з ока)

2 III 2012

 

10.

Про ритми встиг комусь нагадати

потік води з-під крану

де зручніше нейлону

одурманювати ватою

з дверей пісок сиплеться

поцілунками безлічі ночей

та все ж це не дивно тут

бачити

табељну зброю

2 III 2012

 

11.

Бо однією рукою не втримати обійм

і заходу сонця

****

на оцих квітах затримався

твій подих

твій запах

вони не зів'януть

вони намаљовані відруки

(на папері)

2 III 2012

 

12.

Пругкі грýдки

на грудях руки

складено поорами піљ

до хмар дротами підімкнено пагорби

а розеток не видно

серед надміру закайданених скрух

й нíкому збирати врожаї

лиш сіють

вітри душі в тіла конвеєром-смерчем

й вони там проростають

й збираючись в натовп

сміються надривно

що вітру

що вітру

немає

11 III 2012

 

13.

Мацаљця підвалів

в юрби вгоряють блідавою тіней хвилею

проте

ні звуку про тебе

коли неміч наповниться силою

імен мармур подрібнено вже

дзењком зубів ріни піщаних

ритвини вздовж

серце засне

колись вже цей дењ настане

27 III 2012

 

14.

Вагітна

бруњками

весна

втирає з обсохлих потрісканих губ

молоко брудного снігу

її очи сљозяться струмками

порепаний шоколад асваљту

на її тілі стигне

вдењ вона лунко посипає все

мжичкою

але вві сні

вона посипує тонењкими голосами

синичок

1 III 2012

 

15.

Заливає кімнату вода

по стінах

від підлоги підіймається

рівењ до стелі невпинно

збовтаної рухами кінцівок

тіл одиниць тих

хлюпіт бризок поволі стих

вода кімнату залива

23 III 2012