Інакша

 

Вона себе не малює з чиєїсь натури

Вона - це набори літер і музичні етюди -

До того часу прості, коли починаєш грати.

Це їй у слухавку плаче мати,

І батько всіма словами кричить на владу,

Мовляв - усі вони ті ще гади!

Вона все слухає спокоєм східним,

Суму в живих очах майже не видно -

Часу від часу сльозами зникає в ванні.

Її надії дурні і напівпримарні.

Більшість знайомих її уникають,

Може, тому що вона знає деталі -

Хто кому нещодавно потиснув руку,

Ще до підпису матеріалів до друку

Вдарив прямісінько в серце,

Так б'є нижча нота великих терцій

І найяскравіша людська облуда

В нескінченності світового бруду.

Вона все слухає майже мовчки.

Коли гнів відкорковує винні бочки,

Вона швидкістю вітру тікає на захід,

З її тінню поважно злітають птахи.

Вона бачить все з висоти підборів

Вона з тих, кому по коліна море.

 

Твій сусід

 

Ти заплющував очі,

В цьому місці завчасно ставало темно.

Хтось ножі лише точить,

Хтось зуби, щоб інших зжерти напевно.

 

Тут тримають не двері,

Тут жорстко тримають цілі вагони

Радо плавлять пустелі

Довгим промінням своєї свободи.

 

Ти вклонявся сволоті.

Не помітив вчасно ножа у спині

Сподівався - потім...

Але ніж із тебе стирчить донині.

 

Твій сусід не чекає,

Поки ти з кишені дістанеш зброю,

Твій сусід вбиває,

Вірить, що так ти здасися без бою.

 

Твій сусід не місцевий,

Тут у кожного з нас свої перегони.

Це не наша кінцева,

Не звільняйте, будь ласка, вагони.

 

Голуби

 

Чи помічали ви колись,

Як закохуються голуби,

Як витанцьовують  перед своїми непримітними самками?

Їх зганяєте словом: «Брись!»

На дзьобі подив, бо не коти -

Звичайно, їм все одно, як ви розставляєте крики крапками.

 

Бо звідки вони відлетять,

Повернуться саме туди,

Щоб кумедний танок продовжити свій, асфальт дряпати крилами.

Раз чи приблизно разів п'ять

Пізнаватимуть втрату вони,

Але потім знову прокинуться, уже почуттями стиглими.

 

Страждають акації

 

Коли щиро дякуєш людям, які тебе кинули -

Ти на першій частині відчаю і останній сходинці розбрату

Мармурових сходів твого его.

 

Під лілові чужі романи втрачаються стимули,

Ноти, наскрізь просотані пивом і лайкою, лунають коротко,

Тремтить дзвоном пожежна безпека.

 

Тут у кожного є місця, до яких вони звикнули -

Із перестуку в літерах до залізничної люті невпинної,

Брудного чаю в жахливих склянках.

 

Таргани в голові реагують лише на вибухи

Задоволень червоних, гарячих, і тендітно прикритих римою

Мертвого листя на землі в парках.

 

У тиші у кожного є незворотність реакції

Від перетинів до перехресть пробігти мали би точно встигнути,

Присмаком солі знищити радість.

 

У майже прозорому світлі страждають акації,

Якщо літо в екстазі їх знову кинуло, значить, мало кинути.

Просто майте цей факт на увазі.

 

Вигадала знову

 

Сама собі вигадала

Знову.

Щиру вигнала зміну

З дому.

Під ковдрою має зошит

Грітися.

Папером марно у кошик

Кинеться.

Зберу опале жовтим

Листя.

Не дарма ідеш, ти, може,

Вбивця.

Мовчанням якщо залишишся,

Зникни.

В обіймах моїх залиш лиш

Стіни.

І зошит, який під ковдрою

Гріється.

З вікна папером з тобою

Кинеться.

 

Бджілка

 

Десь в кукурудзі свій вік доживала

Бджола невеличка, що горя не знала.

Її регіон - колосся саме,

Що рясно і в бурю, й на сонці цвіте.

І якось уранці там ворон летів,

Його гучним криком сторож зустрів,

Він очі потер й затишшя чекав

І грудку насіння в долонях тримав.

І бджілка спитала у птаха тоді,

Чому він завжди живе в боротьбі,

Чому завжди лихо трапляється з ним,

Милується нишком навколишнім всім...

І він відповів легко й одразу,

Що має на світ таємну образу,

Що радість пізнати йому не дано -

Навколо саме нецікаве кіно.

Ой, бджілко! Життя на узбіччі ще краще,

Ніж десь у заморській столиці.

Додому повернешся - все тут твоє,

Повернеться ворон - для нього чуже.

Наважся по річці в листочку плисти

І людям навколо радість нести,

І мед дарувати, у пастці сидіти,

Але ні за що себе не жаліти.

 

Без розумінь математики

 

Іноді люди перебувають у стані,

Коли більшість слів складаються

В збірки інтимної лірики.

 

Знайдений дім живе на крутому обмані,

В бійках задіяні палиці,

Та б'ють лише панегірики.

 

Непересічні думки для всіх особисті.

Просте змінює складності,

Розкутість вдає романтику.

 

Наші людські помилки - однакові вбивства,

Існують в своїй відсталості

Без розумінь математики.

 

Один, два, три...

 

Давай... давай... Один, два, три...

Письмовий полум'ям гори!

Кричи... кричи... Лови дощі.

Твої всі двері! Дай ключі!

 

Від стуку, стуку... дощок... Раз!

Все залишилось без прикрас.

Твоя... моя... та нічия...

В собі втопають сліз моря.

 

То сім, три, п'ять... кінцева «ять»

І ритмом хочеться вбивать...

Давай... давай... знов через раз,

Ввімкни в квартирі тихий газ.

 

Три... два... один... Чекай... чекай...

Іще хвилина - буде рай!

Один... кватирки розкривай...

Ба-бах! Із них ти вилітай!

 

Нуль... нуль... як чутно? Це Земля!

Смерть... м'ясо... пекло... диво... я...

Немає раю на Землі...

Давай... давай... Один, два, три...

 

Чверть

 

Не знати, що втратив

І що міг би знайти.

Ніхто не підстелить вати

На місці падіння мети.

 

Не хочеться класти квіти,

Де тихо повстали хрести.

Сміються розхристані діти,

Бо здатні життя нести

 

Навіть висохлим рікам,

Навіть осіннім дощам,

Вони виробляють ліки,

Махають вслід кораблям,

 

Людське збирають в дорогу -

Кінцева зупинка «смерть»,

Але до будинку бога,

Потрапить лише чверть.

 

Що знаємо ми?..

 

Кілька годин потому

Погляд спрямовано в тишу,

Слово, і знов по колу,

Навряд чи думки втішать.

А може, забути літери,

І зошити всі спалити?

Яка все дурня - помітили?

Залишаться інші види

Того мистецтва прекрасного

З важким незайманим поглядом,

Чужого речення «красного»

Залишиться крапка змогою.

І кинуті в прірву звичаї

Ліричним пісень відступом

Із «мови» «язык» вичавлять,

Одна зостанеться відблиском

Все інше сміттям зостанеться

У наших архівах «прибраних»,

Можливо, потрібне з'явиться

В місцях, де непотріб вибраний.

Кілька століть потому,

Погляд спрямовано в зраду,

Дія... І знов по колу,

Що знаємо ми про владу?..