Людина - соціальна істота. Це означає, що вижити вона може тільки об'єднавшись з собі подібними.  Сотні, тисячі років такого єднання формують в людській свідомості ставлення до інших людей - друзів і ворогів, до лідерів суспільства, до праці, до відпочинку, до продовження роду, до навколишнього середовища... Все це створює в його уяві  певну картину з об'єктів, явищ і викликаних ними відчуттів, які формують життєвий досвід людини, а відтак розташовують  їх за значенням в залежності від забезпечення основними життєвими потребами, від розміру і організованості суспільства, від положення  самої людини в ньому, від власного віку, свого і членів родини здоров'я і багато від чого іншого. Як бачимо, інтерес людини, який є рушійною силою його поведінки, не є незмінним. Саме за спільним інтересом об'єднуються люди в соціальні групи. Цінності соціальної групи не є простою сумою індивідуальних цінностей. Вони сформовані більш обґрунтовано,  виважено і є основним змістом діяльності соціальної групи в суспільстві. Від розміру і організованості такого об'єднання  залежить його дієвість і вплив на все суспільство. Людство завжди прагнуло до кількісного об'єднання і покращання організованості, бо це відкривало нові можливості до суспільного розвитку. Вищими формами такого об'єднання стали нація і держава.

Що стосується нації, то вона має як об'єднуючу так і відокремлюючу характеристику, що відрізняє одну націю від іншої. Ідентичність нації перш за все визначається її походженням, спільною територією, спільною мовою і культурою, спільним способом життя, спільними інтересами і прагненнями, спільними звичаями і традиціями, спільною історією. Сотні і тисячі років спільного проживання формують певний генофонд нації. Матеріальні і духовні цінності, створені і накопичені одним етнічним народом протягом свого існування передаються із покоління в покоління. Але історія свідчить, що ці фактори  не залишаються незмінними. Війни змінюють територію проживання тих чи інших народів, породжують міграцію населення, призводять до чисельних змішаних шлюбів. В більшості сучасних країн проживають різні етнічні соціальні групи, але завдяки  спільним інтересам вони здебільшого все-таки формують одну націю. Якщо в моноетнічних державах національні і етнічні цінності співпадають, то в однонаціональних, але поліетнічних державах національні і етнічні цінності не співпадають, як  не співпадають і цінності різних етнічних груп. Це утворює надзвичайно складну систему взаємовідносин етнічних і національних цінностей, що служить живильним середовищем для різного роду конфліктів.

Найбільш поширеними і історично успадкованими причинами суспільних конфліктів є класові (від індійських варн до сучасних соціальних революцій в Азії і Африці). В їх основі лежить дуже чутливе для української душі поняття справедливості, посилене кількасотрічним колоніальним гнобленням, національною зневагою, війнами, голодомором тощо. Все це породило певні, але теж генетично успадковані, негативні риси національного   характеру. Причини атрофії національної психіки, зокрема відчуття гідності, криються в антиукраїнській політиці Московської держави, а також в переслідуванні національної культури в українському середовищі своїми ж запроданцями, які керувались з одного боку  страхом через можливість  зазнати репресій і навіть фізичного знищення, а з   другого - можливістю  збагачення за рахунок зради національних інтересів. Підкорені народи порівняно легко переймають звичаї, культуру, вірування, соціальний устрій і навіть самоназву переможців. У цьому ж криється одна з причин провалу політики лідерів Помаранчевої революції, їхня неготовність  сформулювати  ідеологію національного об'єднання незалежної України (найбільш вдало і повно вираженої у творах Тараса Шевченка).  Цьому також сприяло економічне знищення українського села, найбільш послідовного захисника українських національних звичаїв і традицій.

Певний екстремізм національної психіки, особливо характерний   для західних районів України, є реакцією на образи та насильство проросійської етнічної групи, спрямованої проти корінної української нації, формою соціального неприйняття цього насильства. З іншого боку, відсутність національної гідності і почуття власної переваги над ворожими до української нації елементами часто стає причиною багатьох поразок навіть кращих представників української нації. Де вже тут говорити про необхідність виховання почуття патріотизму серед підростаючого покоління. Безнаціонального виховання патріотизму бути не може. Необхідно законодавчо закріпити створення системи патріотичного виховання молоді на кращих національних традиціях і позитивних рисах національного характеру українського народу, які формувались століттями під впливом певних історико-культурних та геополітичних факторів та умов, в яких проходив розвиток нашого народу. Держава повинна давати гідну відсіч іноземним авторам, які паплюжать нашу історію і зневажливо ставляться до рис українського національного характеру..

В інтересах сприяння об'єднанню національних меншин, які проживають на теренах сучасної України в єдиній національній державі, варто визначити найбільш вагомі національні цінності, які підтримає переважна більшість українського народу. На наш погляд до цих цінностей відносяться:

             1. СВОБОДА  (національна незалежність від інших країн)  Ця першочергова національна цінність  обумовлена багатовіковою боротьбою українського етносу з іноземними поневолювачами.   («В своїй хаті - своя правда і сила і воля...»   (Тарас Шевченко)

                2.СПРАВЕДЛИВІСТЬ = «правда», (рівність всіх перед законом). Найбільш вагома об'єднуюча  суспільство цінність, обумовлена боротьбою будь-якої етнічної групи проти соціальної несправедливості. Боротьба з несправедливістю має величезне об'єднуюче націю значення. На цьому, до речі, базувалась могутність козацької держави, до якої входили різні етнічні групи.

3.ЗЕМЛЯ. Для української нації - це не тільки територія, а ще й засіб об'єднання суспільства, гарантія родинного благополуччя і реалізації особистості.  (козака цінували перш за все за уміння вести господарство і боронити його від загарбників).

4.РОДИНА. Для справжнього українця ця цінність завжди була на одному з перших місць. Продовження роду, виховання підростаючого покоління, шанобливе ставлення до батьків, повага до предків, збереження честі (гідності) роду - це загальнолюдські цінності, але життєвий досвід засвідчує, що порівнюючи з іншими націями у нас ця цінність більш вагома.

5.МОВА, За останні століття української історії мова стала компонентом національного визволення. Вже в добу незалежності ця цінність набула особливого  (політичного) значення, недооцінка якої загрожує самому існуванню української нації.

6.ДУХОВНІСТЬ. Вченими  доведено, що інтелект української нації один з найбільш високих у світі. Ми надзвичайно талановитий народ, а тому потяг до краси, гармонія з природою і в людських стосунках властиве українцям ще з прадавніх часів (трипільські візерунки, сучасні вишиванки, писанки і т.ін.).  Духовність впливає на фізичні можливості людини. Молитва - важливий засіб самоудосконалення людини, а відтак і суспільства. Тому не дивно що українці відвідують церкви набагато частіше, ніж інші нації. Для українця віра має важливе особисте значення. І це теж об'єднує націю.