За всіма прогнозами  національного  свята День Соборності  не буде. Ні, воно не зникне з українського календаря, але  відзначати його  не захочеться, не дадуть. Свій День руської соборності буде проводити у Києві Росія з дозволу нашої влади. Напевно увесь Майдан і Хрещатик буде наповнений такою масою російських козачків, що українцям доведеться соборувати десь  на Оболоні, щоб ненароком який патріот не дістав по пиці від патріота російського за не таке слово. Великоруська  вистава  доходить до завершення третьої дії, в якій має вистрелити знаменита рушниця на гвіздку. У минулому році  ми здивовано спостерігали за ніби й непотрібною жорсткою реорганізацією лояльної української діаспори в Росії. Тільки тепер зрозуміло навіщо це здалося Путіну. Російське керівництво задумало собі вельми оригінальний, старанно приховуваний план-сюрприз, справжню соціо-психологічну операцію, яку майстер детективного жанру назвав би «Русская соборность». Тому  й перетасовували діаспору заздалегідь, щоб не підвела у ролі, яку їй відведено зараз. Деякі українці в Росії можуть не все зрозуміти і зробити скандал на марші руського єднання, адже деталі акції не розголошуються. Нові  «польові командири» діаспори будуть насторожі.

Майже нічого не знають про плановану акцію і в Україні. На фоні агресії Руского міра ініціатива  руської єдності - як сніг на голову.  Зовсім не просто буде розібратись  непосвяченій людині в меті   маршу єдності,  організованого досі нікому невідомим ВО «Соборная Украина». Подається це як здійснення ідеї єднання українських етнічних земель, хоч насправді йдеться  про  інше - ніким не очікувану ідею руського єднання. Та чи могло б це відбуватись за умови, якщо ідея не  народжена в Кремлі? Звісно ні, адже  будь-який слабенький український націоналіст  ризикує  потрапити у список нев'їзних, а тут - українським активістам дозволено  22 січня прибути з маршем автоколонами на російські Кубань, Слобожанщину, Брянщину і Ставропільщину. Далі взагалі немислиме - українська делегація  буде відкрито підтримувати руських-українців у такому собі сепаратизмі -  їхній невідомій боротьбі за право на національну державу і відродження Русі  з центром у Києві. І це будуть пропагувати в Росії, коли  ідея української національної держави  так ретельно викорінюється в Україні! Щоб надалі не ламати собі  голову навіщо це нам і за які гріхи, спробуємо зробити простий аналіз.

 Російська інформаційна експансія  в Україну реально зазнала краху. Ну спаскудили українцям телебачення - зате українці   дивляться цей фарс з огидою бо інакшого телебачення  немає,  навчилися просто дрімати перед голубим екраном. Ну спаскудили освіту, так вона ж не потрібна бо російські олігархи валять нашу промисловість, а без неї кому потрібна наука? Ну поставили вони кількох коміків пропагувати Рускій мір -так вони ж перетворили це на комедію анти пропаганди  і лиш дратують нормальних українців. Єдиний успіх  Росії - це величезний перекуп російськими власниками колишнього українського високоприбуткового майна. Росіяни можуть при бажанні завалити нашу економіку, а що далі? Імперії ж потрібні не гроші за металобрухт, а  дивіденди від працюючої української економіки.  Та Росія   хоче мати від України не тільки економічний зиск. Для особливої сучасної російської імперії життєво важливо, щоб за все це  працьовиті українці її ще й любили як єдинокровного, хоч і російськомовного  брата.  Останнє ніяк не вдається з допомогою російського лобі в Україні. Аватар Руского міра блідне на очах його апологетів, здувається як спартачена мильна комедія. Його не хочуть вже ніде, тільки штатні агітатори з кислими фейсами змущені безнадійно відпрацьовувати рублі, заплачені за рекламу Руского міра.  Російським  Геббельсам треба було давно  придумати щось оригінальніше, ні бульдозер Руского міра. Здається придумали - вирішили поманити довірливих українців фальшивим  фетишем  національної держави, і  неосяжної слов'янської єдності  від Сяну до Дону.  Такий собі історично-романтичний водевіль  для простаків. Сценарій придумано складно. Набагато легше було б Москві утримувати Україну імітацією щирої, братської любові. Не вийшло не тільки через російські комплекси старшого брата -  відразу ж після СРСР це  виглядало б занадто вульгарно. А після Руского міра - сам раз, якщо ще й пообіцяти трохи дешевого газу  і визнати найкращими українських заробітчан. Головне - укинути в українське середовище ідею про реальність  руської єдності навколо древнього Києва. Хай дискутують, а під гучні суперечки українських  філософів про єднання в руськості і чи є руськими московити  Москва має шанс загнати українську верхівку у Митний союз чи прихопити ще не перекуплені ласі шматки нашої економіки.   Проте найголовнішою  метою для вічної за нашого життя російської імперії  завжди було оволодіння Києвом  з метою зміни її орієнтації - зробити його мамою міст  російських. Без Києва  російська історія починається десь там у верболозах Москви-ріки, а  тамтешні слов´яни не можуть пояснити чомусь не розуміють мову київських русичів і вона противна для вивчення багатьом  активістам руським...Та Київ, хоч і зросійщений і попсований чужими очільниками і товстосумами, стоїть непорушно і взяти його можна  його лиш способом відновлення псевдоруськості  та імітації  приєднання  до  Києва  давніх русько-українських земель. На жаль, справжній український етнічний елемент на  колишніх українських етнічних землях  уже не існує. Навіть на частині України  українці не признаються  українцями вільно у мові і звичаї, а то ж - Росія. Тому так зване приєднання  колишніх українських територій до Києва і України  можливе тільки разом із Росією. Іншого імперія  не допускає, як би не обманювали себе деякі  велико-українські націоналісти і соборники. Росія ж готова сама повірити в експортовану нам ілюзію. Річ у тім, що столиця Москва вже  відпрацювала свій історичний ресурс, потужно ісламізується  і  радше тримає, ніж об'єднує імперію. Російська традиція мандрування столиць від Пітеру до Москви давно бажає продовжитися на Києві. До того ж, створення  Руської держави у складі Російській федерації - це  непоганий шанс Росії наблизитися до Європи і  розширити своє домінування як наддержави. З іншого боку -створення Руської  держави з російсько-українськими територіями створює слав'янський  первень досі безначальної історії Росії і автоматично робить самоназву Україна та слово «українець» зайвими. Саме за таких обставин  забулось слово «московит», а руський розуміють як русский. Тому  не праві ті, хто вважає  ідею Руської національної держави на спільних територіях легковажною альтернативою Рускому міру. Це давня і серйозна гра і досягається та ж мета - «навічно позичити» українсько-руське первородство і заодно  позбутись  власника цього первородства - живучого етнічного українства- автохтонів, що державно самовизначились на цій землі. Для початку нам подарують  російський марш руської єдності. З їхнього Троянського коня вистрибне дещо стилізована під колишніх запорожців ватага російських козачків, щоб показати нам в День соборності  фантомне «руське єдінство» і мило називати Київ «общім». Не варто поспішати цілуватися з цими колоритними російськими козачками. Це свято тільки наше,  свято єдності українців. Все інше не має значення і роль статистів у чужій комедії не для нас. Все одно нам спокою не дадуть. Наша земля давно приглянулася багатьом сильним зі світу, то й нам варто її любити,  захищати,  дбати про соборність  і силу України.

М. Івано-Франківськ .17.01.2013р.                         Володимир   Ференц