Чи витримає опозиція і народ?

Те, як неадекватно і злобно реагують  нардепи від більшості на цілком логічну з позиції Конституції  вимогу шанувати державну мову, свідчить про  вкрай поганий стан  політичної влади і суспільства, яке це терпить. Подібні демарші і заяви немислимі в будь-якій державі світу. Проте ця ганьба знову лягла на  наші голови бо довгий час незаконне застосування  російської мови замість державної стало звичкою багатьої політиків, урядовців і публічних  осіб. А все тому, що політики, які  називали себе демократами і народниками зробили  такий собі вимушений компроміс - мовляв, вони ігнорують державну мову , а ми  пишемо заяви протесту  і цим демонструємо народові, що ніби то боремося проти порушення 10-ї статті Конституції. Що ж відбулося насправді  в цьому парламенті? Свободівці  нагадали про обов'язок  депутата додержуватись присяги, тобто шанувати Конституцію, застосовуючи в стінах парламента виключно державну мову. Регіонали  не послухали поради і  агресивно пообіцяли  стовідсотково говорити тільки російською   назло опозиції  і вочевидь більшості  громадян Недавно нардеп Тігіпко назвав ситуацію, що склалася спробою силової українізації, яка не пройде бо ніколи не була ефективною. Вступаючи в полеміку, голова свободівців  вже не вимагав, а просив нардепів говорити державною в парламенті, а поза парламентом чи з виборцями -як заманеться. А насправді ж проблема не в мові. Її вирішення неможливе шляхом погроз, ультиматумів,  вмовлянь чи компромісів. Згідно 10-ї статті Конституції і  відомого роз'яснення Конституційним судом, державна мова є обов'язковою для публічного застосування. Очевидно, що народний депутат і політик  є  публічною особою завжди і  скрізь, окрім власної родини у приватному житті. Не буває нардепів україномовних, російськомовних, заангажованих мовно,  культурно чи релігійно. Конституція і Закон не розрізняють їх за мовою і  не прив'язують   до регіону  обрання. Регіони мають обласних і районних депутатів. Дитячі відмовки про те, що з поваги до виборців треба говорити місцевою говіркою вже не проходять. Не можна дурити народ завжди і недопустимо не поважати більшість громадян, які шанують державну мову  і Конституцію!  Якщо подивитись на цей конфлікт з позиції  Закону, напрошуються  невтішні висновки. Небажання нардепа шанувати державну мову не тільки в стінах парламенту, але й перед ЗМІ і на зустрічах з виборцями незалежно від регіону обрання  створює  потужний державоруйнівний конфлікт. Адже йдеться не про звичайну статтю Конституції,  а 10-ту статтю, яка входить в Основні положення. Саме ці положення визначають основи конституційного ладу держави, порушувати і чіпати які не дозволено  нікому, навіть  нардепові. Отже, незаконне ігнорування державної мови прямо працює проти конституційного ладу держави, тобто проти суспільства і громадян. Мотивація депутатської російськомовності  пошаною лише до виборців регіону автоматично ображає  решту громадян. До того ж  - оголошення  вимоги шанувати державну мову силовою українізацією свідчить про небажання користуватись мовою більшості населення  без жодного мотиву, тобто з якогось капризу. Мотив незнання публічною особою державної мови може бути тільки одни -нездібність її вивчити. Небажання не приймається, інакше це дуже схоже на неприязнь на мовно-етнічному грунті, що провокує міжнаціональну ворожнечу. То чого домагаються нардепи, які не бажають знати і застосовувати державну мову?  Чи варто їх жаліти їх за цей явно нелогічний, дитячий каприз? Чи варто вмовляти, закриваючи очі на те, що народні депутати, як публічні особи найвищого рівня, повинні говорити винятково державною мовою не тільки в парламенті, а  й скрізь за стінами приватної квартири. Обов'язок нардепа і  навіть простого громадянина не тільки  публічно застосовувати державну мову, але й вимагати цього від інших громадян держави. Це називається сприянням поширення державної мови в усіх галузях суспільного життя. Правда, дехто вже двадцять років удає, ніби це не так, швидше навпаки. Тому, як сказала би нардеп Марія Матіос, -майже ніколи не є навпаки, а Ліна Костенко назвала б такі речі неоцинізмом. Звісно, опозиція може вчергове не витримати і  обмежитись вмовляннями нардепів говорити державною хоч у стінах парламенту. Вона може звести все до останнього флеш-мобу традиційно здатись, назвавши це компромісом. Але ж не буває компромісів на Конституції! Тому регіоналам вихід один - референдум в руки! Схоже на те,  процес підготовки референдуму про конституцію інакшої держави вже давно почався. Не про Митний союз він буде і не про пенсії трудящим, а про те, як змінити державу на таку, щоб була  з "язиком" і без букви "ї" у назві. Так якось зручніше для олігархічного інтернаціоналу світу почуватись в Українігосподарями. Будуть готувати цей референдум  хитро і  ретельно, щоб за це ненароком проголосували  хохли і обмануті українці.

М. Івано-Франківськ. 18.12.12р.                       Володимир Ференц