Рішенням правління Українського клубу премію імені Осипа Маковея за кращий прозовий рукопис 2012 року присуджено молодому прозаїку з Ніжина Чернігівської області Михайлові Ломоносову за рукопис прозової збірки казок КОТОМАНДРИ.

Вміщуємо есей молодого автора про Осипа Маковея та його творчість.

                               «Сліди Осипа Маковея»

   Кожна людина залишає по собі, певні сліди у цьому світі. За допомогою яких, формується уявлення про особистість, про її життєві діяння.

   На сірій життєвій ниві, Осип Маковей, залишив після себе чимало яскравих слідів. Це й недивно. Бо у своєму буремному житті, спробував він багато професій. З дитинства мав хист до літератури, пов'язати життя, з якою, наказувала сама доля.

                                                          *       *       *

   Особисто для мене особистість Маковея, цікава своєю багатогранністю. В цій людині поєдналася тонка і мрійлива душа поета і прозаїка, точність і скептицизм критика, публіциста, літературознавця та редактора, мовне чуття перекладача, патріотизм і прогресивність громадсько-політичного діяча.  І на все це у нього вистачало сил, адже життєва енергія підтримувалась  творчою наснагою, якою Осип Маковей, ділився з іншими, вкладаючи часточку себе у кожний вірш, нарис, фейлетон чи статтю.

    «Працювати, жити для народу треба, мушу!», - сказав якось письменник. І до кінця життя був вірний своєму слову. Адже завжди переживав за Україну, активно брав участь у громадсько-політичному житті Галичини.  В низці своїх творів він сміливо висміює псевдо патріотів політиків, які здобувши депутатське місце у австрійському парламенті, швидко забували про патріотизм. Сам Маковей завжди був патріотом і ніколи не гнався за чиновницькими посадами, а навпаки любив правду і чесність.

                                                           *       *       *

    Особливо значущою і плідною була літературна діяльність письменника, яку він почав ще у юнацькому віці, друкуючи свої статті, нариси та фейлетони у західноукраїнській пресі. Тоді ж за сприяння І. Франка, виходять у світ його перші книги  «Поезії», «Наші знакомі», «Оповідання». Рання творчість Осипа Маковея є дуже цікавою, адже носить реалістично-сатиричний характер, і присвячена суспільно політичним темам, («Панотчик смачно попоїв...», «Помер рекрут в непривітній столиці...»). Темами, про тогочасну соціальну нерівність, просякнута вся творчість письменника, цим самим, на мою думку, Осип Маковей підкреслював свою громадянську позицію.

   Яскравим променем у творчості поета є поетична збірка «Подорож до Києва», яка поєднала у собі сатиричні та патріотичні вірші «Привіт Україні», «В Лаврі», «Самсон». Загалом збірка видана під враженням від поїздки до Києва, та зустрічі з різними цікавими особистостями. У віршах «У Миколи Лисенка» та «Прощання»,це яскраво відображається. Болючий відбиток на творчості письменника залишила  Перша світова війна. Переживання автора, виливаються у антимілітаристських творах, які висловлюють протест проти військових дій, («Мертве місто», «На окопах», «Братання»).

    Багатим і неординарним є поетичний талант митця. Поезії на інтимну та суспільно-громадську тематику, займають помітне місце у творчості Маковея. Також у поезіях присутні майстерні пейзажні описи, патріотичні мотиви, роздуми ліричного героя. Також слід зазначити, про вагомий прозовий внесок Осипа Маковея в українську літературу. Зокрема це історична повість «Ярошенко», яка описує події Хотинської війни 1620-1621 років. Не побоюсь сказати, що цей твір, став однією з візитівок письменника, був і є відомим серед молоді. Що стосується, щойно згаданої вікової групи, то у Осипа Маковея існує чимало оповідань на молодіжну тематику, («Весняні бурі», «Мандоліна» та ін.).  Я вважаю, що твори Маковея, будуть доречними у школі, ї їх необхідно додати до шкільної програми з української літератури. Окремою сторінкою творчості письменника є сатирично-гумористичний жанр. За допомогою, якого, Осип Маковей, висміює вади тогочасної галицької інтелігенції, («Новітній плуг», «Трудне ім'я», «Казка про Невдоволеного Русина»).

    Значним «слідом», який Осип Маковей залишив на суспільно-громадській ниві є редакторська діяльність. Яка має свій тернистий шлях, і специфічний  вплив на життя та творчість письменника. Редакторською справою Маковей займався у редакціях газет і журналів «Зоря», «Буковина», «Літературно-науковий вісник», та інших. За часи редакторства, допоміг вийти на літературну сцену багатьом західноукраїнським письменникам.  Як часто буває у журналістській професії, за своє думки та переконання можна зазнати утисків. Не став виключенням і одвічний борець за правду Осип Маковей, який за свої політичні переконання та громадянську позицію, знаходився під наглядом австро-угорської та польської поліції.

    Неможна не згадати  про талановиту та плідну педагогічну працю, цієї сильної духом та словом особистості, у вчительській семінарії, містечка Заліщики. Вчителював тут Осип Маковей до кінця життя, не полишаючи, своїх життєвих принципів і прищеплюючи, своїм учням найкращі якості.

     Протягом всього свого буремного життя Осип Маковей, завжди говорив те що думав, не піддаючись не правді. Слово, у багатьох проявах, стало його зброєю. Не дарма ж, вчителем Маковея, був Іван Франко.

     Незвичайний талант Осипа Маковея, збагатив літературну спадщину нашої країни. За неповні 58 років життя, ця людина, залишила багато вагомих слідів на цьому світі, і продовжує їх залишати у душах читачів.

                                                               І закрий мені очі рукою маленькою,

                                                              Нехай я на минуле життя не дивлюсь

                                                             І, втомившись журбою тяжкою-гіркенькою,

                                                              У просторах незнаних світів загублюсь.

                                                                                                      Осип Маковей