22 роки топтання на місці України  у той час, коли сусіди давно попереду - у чому причина? Постколоніяльне, постґеноцидне, посттоталітарне суспільство? Так. Але де та політична кляса, що є гальмом поступу уперед, хто винен у тому, що протягом 22 років не збудовано жодного соціяльного ліфта, жодної паперової фабрики, жодного сміттєпереробного заводу?

НОМЕНКЛАТУРА.

Саме про неї чудову іде мова ув однойменному  дослідженні Михайла Восленського.

Він стверджує: номенклатуру породили двоє політиків радянського штибу - Лєнін і Сталін. Лєнін - професійних революціонерів. Сталін - партійну номенклатуру.

Автор добре знає матеріальну частину і зграбно цитує Маркса, Енґельса, Лєніна, Сталіна та їхніх наступників. І він показує відхід наступників від клясиків ідеології, яку начебто сповідує номенклатура.

Номенклатура - се кляса управлінців.

Професійні революціонери були антиреволюціонерами, бо скасували істинну буржуазну революцію. Номенклатура, яка знищила професійних революціонерів, прийшла не сидіти, а витісняти, не прозябати, а правити.

Номенклатура Сталіна була його номенклатурою. Але і він був їхнім. Така собі узаємозалежність.

Але найгірше - найжахливіше - «у правлячому шарі суспільства комуністи за переконанням змінилися комуністами за назвою».

Головне у номенклатурі - улада. А улада - се можливости заробити і мати.

«Номенклатура - не чиновництво, а кляса, при чому кляса панівна. Скасувати її можна не рескриптом номенклатурного органу, а зміною структури суспільства».

Автор  прискіпливо розглядає систему правління номенклатури і систему улади номенклатури.

«Отримувач і безконтрольний уласник додаткової вартости - кляса номенклатури і тільки вона одна», «експлуатація трудящих має форму не експлуатації людини людиною, а людини номенклатурною державою», «Правила для усіх однакові, тільки вийнятки ріжні».

У чому проблема? Проблема у тому, що усе, про що мовить автор у книзі стосується української політичної консерви. І вихід однозначний - демонтаж номенклатури усім суспільством через формування україноцентричної альтернативи.

Водойма повна живої риби завше краща за бочку з гнилими оселедцями.

Кожен новий український політик має обирати - альбо іти у номенклатуру альбо іти ув альтернативу їй.

Третього не дано.