Давньогрецький філософ Сократ писав: «Заговори, щоб я тебе побачив», а українська народна мудрість навчала: «Птаха пізнають по пір'ю, а людину по мові». На мою думку, одна з українських цінностей, яка і є  найголовнішою, являється українське Слово. Довгим і тернистим був шлях його розвитку. Народжене з ранкової роси теплого промінця, зуміло прорости на ґрунті знущань і утисків...

Мова рідна! У ній мудрість віків і пам'ять тисячоліть, радощі і печаль народу, його труд і піт. Нині вона одна з найбагатших мов світу. Хоч сьогодні багато хто з пересічних громадян ( та й серед високих посадовців) поспішили зрадити рідне Слово, свою людську гідність, а отже, й Україну...

Споконвіку українці були хліборобами, тому ще однією цінністю України є хліб... За всіх часів найбільшим скарбом і святинею вважався хліб. У молитві людина просить Бога: «Хліб нам насущний дай нам сьогодні». Будь-який обряд в Україні не проходить без участі хліба: молодих вітають весільним короваєм, народжується дитина - йдуть із хлібом... Нехай святий хліб завжди буде свіжим, бо, як кажуть, коли черствіє хліб, то черствіють душі...

Бережімо наші цінності у душах та серцях!

Хліб

Мова - вкрите колосками поле, що нашіптує людям свої думи... Кожен колосок - це Слово, яке намагається вижити серед колючих будяків та нестерпних бур'янів, що народжують суржик...

Зібравши ті золоті колосочки. Я спечу справжній український хлібчик і кожного нагодую запашною паляницею...

І може, відчувши смак свіжоспеченого Слова, хтось також збере колосся і долучиться до великої справи літературної пекарні. Як я мрію спекти не малу хлібину, великий святковий Коровай!..