***

 

Ми балансуємо...Еквілібристи...

Місимо тісто зі сновидінь...

Проти стрілок обертає циліндри

Вмерлого щастя знекровлена тінь...

Нам би у зорі вростати корінням!

Нам би руками торкатись весни!..

Та занизька стала стеля склепіння...

Лопає вигин тугий тятиви....

 

            ***

 

Навспак перевернуто зиму:

не ми, а по нас ходить сніг...

Льолю пристойності скину,

ступлю за поріг-оберіг...

Босоніж - по сніжних тюльпанах

до тебе - на тисячі зим!!!

...Заплакав розбуджений ранок...

А я засміялася з ним...

 

           ***

 

Розбили молочного глека

із ери енеоліту...

Вмирають трипільські лелеки

на білих морозних квітах...

Завмер у болючім польоті

останній наш спільний видих...

Святвечір у тихій скорботі

запалює сонця дідух...

 

          ***

 

Захлинаюся морем

у мушлі безвиході...

По різдвяних шибках

позбирай мою зоряну сіль...

Тисячами небес ти ходив

і не виходив

прикипілий до п'ят

магматичний мій біль...

Зачерпни й понеси мене тихо

у пригоршні,

спий до краплі, неначе свободу -

звільнений звір...

Бреше кава моя,

твої карти виграшні...

Бо давно вготував нам обручки

скіф-ювелір...

 

           ***

 

Так холодно скрапує день

на плечі печалі оголені...

Стомились гріхи від прощень,

як від полювання - олені...

А місяць заблуд у думках,

вмостивсь у ялиновій хвої...

Спиняюсь. Не сила в руках

стискати колючі зорі...

 

           ***

 

Розбила годинник пам'яті...

З екрану заблимало: ти!

Нервові тенета - натягнуті -

кричать, мов травневі коти...

Засиплю свій розпач не сіллю -

пісками жовтневих дощів...

Справляю пустельне весілля!

...А ти крижане...

                                так хотів...

 

                 ***

 

Я тобою вагітна.

На восьмому місяці.

Зачала білим віршем

у ніч прощальну...

Забагато тебе -

як для мого вмістища...

І замало зірок -

у квадратній спальні...

 

Тріпочеш в мені -

як метелик на голочці!..

Розриваєш всі сфери мої

переводжені!..

Сон гойдає зелену колиску

на сволоці...

Ти готовий до...

Перенародження?!

 

                 ***

 

Сонячний плід

в перестиглому лоні -

в передчутті

народження...

Зради тавро -

на пречистій іконі!

Засудили мене

без злочину...

 

...Завтра прийде,

як з війни - генерали,

спершись на ноги

милиць...

Хтось подорожній

приклався до рани...

Сонцем

земля

розродилась...

 

                 ***

 

 Відкрийте двері автобуса -

не зупиняючись...

Нехай прокочуся по глобусу:

десь та й пристану...

Згорають сумнівні вектори -

не пручаюся..

Ненависним поглядом дертиму

темряви рану...

 

В'язка карамель мого гніву

болісно стигне...

Вовки поховались у лігва...

Я - на місяць...

Струснулись парижі й рими...

Аби лиш встигнув!!!

Останню закохану

білим

диявол мітить...

 

***

 

Дерева

Венерою марять,

в асфальти закуті...

Муміфікую пам'ять -

до свята приїзду...

Гроза стала дощиком...

В тихій покуті

малюю на спраглому листі

космічні візи...

...А наша дочка ростиме

не там і не тут...

Де жовті дерева щороку

мандрують планетами...

Я розгортаю

вчорашній загострений кут.

Щастя - на фініші -

в двері запилені

гепає!..

                 ***

 

Місяць не світить на мене

сяйвом твоєї присутності...

Я ще, мабуть, до знайомства

тебе розлюбила...

Небо зірвалось, зелене,

аби вже земну свою

суть нести...

Пишуть останнє побачення

на мілководді вила...

 

Вже не згадаю на смак твого імені!..

Ба', я забула, як би хотіла

назвати сина!...

Завтра - визвольна війна,

і я - триєдина:

воїн, і мати, і власна дитина...

 

                  ***

 

Мені б на твої білі ночі

Пролитися чорною зливою!..

Між тисяч конвертів на пошті

Себе випадково згубила я...

Уся записалась - до видиху,

Щоб вичитав: чорним - по білому...

Із небом любитись - зависоко...

Хмари - на землю - зливами...

 

                ***

 

Тебе не було?! Ти - вигадка?!

Тиснуть сутінки.

Так тісно у небі очам,

на орбіти приреченим...

Весніє земля...

І по спині пуп'янки.

Цвітуть переляки:

за крок - самозречення...

 

Згорають дроти, і дерева, і вечір!..

Я пла́чу, а чи плачу́?...

А вибухи зріють.

Бубнявіють очі...

Повзуть до валізи речі...

Дівчата - до милих,

А я...

тільки з глузду

вмію...

 

                ***

 

Час не питати, коли ти приїдеш...

Ніч опустила руки...

Зорі читають молитву на ідиші...

Граюсь у піжмурки з мукою...

Світ визирає з блакитної скойки...

Мружиться слух на галас...

Скочила в сіті твої у два скоки -

От і попалась...

 

               ***

 

Вечір тікає із лісу

твоїми дорогами.

Ніч - навздогін - у халаті

з блакитної м'яти.

Вас за крайнебом стрічають коханки

- з корогвами...

...Погляди докору кидає

око кімнатне...

Хай, заночую на теплому камені

місяця!..

Хай, розпитаю, пощо воно хмарам

плачеться!..

Смійся, мій зраднику, поки корогви

світяться...

Я відмолила твою

безгріховну правицю...

 

***

Крокодиловий профіль  алое

зубчато дивиться...

Не з тими, хто вміє

перелистати спогади...

Бувала малою -

дихало сонце в потилицю...

Тепер - жовті змії

у масках із золота.

...Розкололося яблуко -

впали півмісяці вечора...

Лука чуттів напнула б

твоїми пальцями!

Лікуюсь - як завжди -

нічною втечею.

Розум із рейок зійшов

на минулій станції...

 

                ***

 

Молилась на очі зелені...

Забула про Усевидющі...

Ткала з ночей гобелени -

На всі свої п'ять божевіль...

Я  полетіла б, неню!

Карти маршрутів - знищили...

Жовтень жбурляє жменями

Моря голодну сіль...

...Хвилі глитали жадібно...

Сонце опівдні на півдні

Нас повкладало зорями -

І пропалило дах...

Світ воскресає, спалений...

Вмились півні - заспівні...

Зими - за спиною - зморені...

До тебе - далекий шлях...

 

                  ***

 

Хлоп'я з апельсинів зіткане

До самого неба виросло...

Автобуси стали свідками:

З погляду я відродилася...

Пищали від реготу корки:

Надія в такої пропащої...

Чекаю, мов свята, вівторка -

У нас - як завжди - побачення...