Виявляється, мовний моніторинг потрібен ОБСЄ. Потрібен не просто так, а для  вияснення як діє в нас Хартія регіональних мов в тому варіанті, в якому її ратифікував парламент. Нас моніторять, а більшість держав –авторів цього документу його ж не ратифікували  і не визнають. Може добра нам хочуть, втиснувши нам цей документ чи дали його на замовлення дуже-дуже дискримінованого і ледь не зникаючого російськомовного  люду? За іронією долі  ми, просвітяни, досі несприймаючи абсолютно невірну форму ратифікації Хартії,  мусимо терміново. допомагати Європі моніторити Україну. Звісно не з допомогою членства, а виписавши щось із довідки, випрошеної   в Управліннях статистики місцевої влади. Дещо допишемо про поганий стан державної мови. А навіщо? Кому потрібна інформація про поганий стан державної мови, який ми опишемо вже за власними спостереженнями і які й так видно навіть з Києва . Ніхто з влади, хто хоче, може зневажати мову держави не криючись і  взамін тої, яку не хочуть знати пропонують чи вигендльовують чужу мову держави –сусідки. Навіщо це буквоїдним євро чиновникам? Невже ми сподіваємось на те, що європейські бюрократи захищатимуть державну мову? Звісно ж ні – об’єктом Хартії є виключно загрожені мови, а державна мова  є клопотом держави. В них моніторинг особливий і мета  конкретна –знайти українські гріхи проти загрожених мов, серед яких чомусь виявилась і російська. Знайдуть і  в тому числі вкажуть на дискримінацію російськомовного населення на підставі спеціального моніторингу правозахисної організації «Рускоязичная Украина».В цієї організації  для підготовки потрібного документу моніторингу є все – кошти, платні функціонери  і депутатське очільництво. Наша ж «Просвіта» попри мізерне фінансування правозахисною організацією не є і системного моніторингу мовної ситуації не здійснює. Навіть якби здійснювала, то що з результатами робити? В Україні жодна правозахисна організація не візьметься  захищати право українців на українську мову, мову держави – грантоїдним  правозахисникам це  суворо заказано, можна дбати тільки про права неконкретної людини і сприяння впровадженню таких документів, як Хартія…Своєї  правозахисної організації в українців як не було, так і немає, а партії  юристів не позичать, хіба що для  оказії, що обіцяє піар  під чергові вибори. Реально не кожен юрист  відважиться  бути адвокатом української мови – не ризикне втратити місце в переважно зросійщеному ринку правових послуг.  Як бути далі, адже за західними мірками моніторинг і  правове відпрацювання його результатів є головною функцією громадської структури. Вони так і кажуть- організація повинна моніторити, робити мотивваний правозахист, інакше вона не існує. В наш час одне просвітництво без моніторингу і правозахисної дії можна порівняти про відому лекцію про космічні польоти  товстому тунеядцеві з радянського фільму «Операція «и» та інші пригоди Шурика». Звісно, на моніторинг і правозахист потрібні немалі гроші, які прості українці дати «Просвіті» чи якійсь іншій організації віддати не готові. Копійку не дадуть, в громадські організації не записуються і при цьому  дозволяють собі з позиції стороннього нарікати на бездіяльність українських організацій і слабкість партій. Тому ми опинились в смішній ситуації – найчисельніший етнос, який дає мову і назву державі   занепокоєний майбутнім української мови і не має адекватного представництва у парламенті та структурах держави. Смішна ситуація, бо ті, хто нас русифікує ще й  кричать про наше насилля українізацією і  при цьому вимахує Хартією як прапором, вимагаючи підтримки від європейців. Дуже схоже на байку про Лисицю і Вовка з її  нахабним меседжем : «Битий небитого везе!»  Є добра нагода для українців посміятись із себе. Не плакати ж на землі предків! Може тоді дійде до нас, що самоорганізація – річ конче потрібна, щоб мати власну свободу в мові, рідній традиції  і  національному господарстві  ради  гідного достатку  і самоповаги.

М. Івано-Франківськ. 19.10.11                               Володимир Ференц