Польське громадянське суспільство досі було найконсервативнішим  серед  нових членів Євросоюзу. Вплив католицизму  глибоко вкорінений і  традиційний, національна самобутність  під  надійною  обороною  польського традиційного націоналізму. Безумовно, поляки в житті  поводились небезгрішно і  без проблем сприймали  гуманітарні  деградаційні віяння  сучасності, але формальний гонор і формальна польськість  зберігатись при будь-якій погоді. Поляки довший час нагадували таких собі європейських пустунів, які  знають міру і в неділю стовідсотково ходять до костьолу, принаймні не сміють щось змінювати в стандартній польській традиції і моралі напоказ. Результати виборів до польського Сейму 9 жовтня 2011 року   явили  неприємний для поляків феномен. Йдеться про феноменальний успіх «Руху Януша Паликота», який пробив досі непорушний фронт захисту традиції. Відтепер стара Польща ризикує швидко втратити особливе обличчя і зазнати потужної негативної гуманітарної нівеляції.  Третьою політичною силою Польщі став рух  проти домінування католицизму за  таку свободу поведінки, яка явно виходить за межі традиційної польської моралі, але є   глобалізаційним набором  принципів успішного руйнування етнічного елементу громадянського суспільства і  традиційної сім’ї шляхом насадження гендерного бедламу.

Безумовно  такий нерозважливий вивих традиційно правої польської політики  має свої причини. Їх дві: надмірне, надоїдливе втручання ксьондзів в особисте життя поляків і  зовнішний тиск  гуманітарного пресу глобалізації. Йдеться про пропаганду  сексуальної дисгармонії та дискримінацію людей з нормальним життєвим укладом зразка ХХ століття. Все це ледь не силоміць насаджується всьому світові і старій Європі  в обмін на запевнення, що буде економічне зростання і  вищий життєвий рівень людей. Проте від криз захисту немає  і сумнівні економічні  преференції  вочевидь не варті  перетворення моральної людини з нормальної сім’ї на споживацьки розволочену і збочену істоту, яка на весь світ вимагає вважати цей збочений стан нормальним і карати  тих, хто по суті має нормальну  життєву орієнтацію. Такими темпами агресивної пропаганди всього непристойного і збоченого  можна  людську спільноту непомітно перетворити в людське стадо. За розмовами про сучасне громадянське суспільство  проглядається політика вседозволеності як норми, а всі повинні шанобливо демонструвати толерантність. В такий спосіб громадянське суспільство руйнується, із його основ вихолощується статус родини  і  етнічна традиція. Культивація пропогандивної тези про паразитичність церковних структур  тільки  тепер почала серйозно псувати Польщу, а ви спитайте, як сприймають церковнослужителів богомільні українці!? Україна давно вражена  тим злом, який зараз руйнує патріархальну Європу. Ми цього не помічаємо бо немає спротиву ні збоку влади, ні з боку громадських структур. Більшість громадських структур годуються із закордонних грантів, власники яких зацікавлені  в деструктивній гуманітарній трансформації  нашого суспільства. Чому? Так легше маніпулювати нами ззовні з метою одержання економічної вигоди. Останні зміни в системі освіти України, зокрема в так званому гендерному вихованні, свідчать про те, що пан Табачник  радо здає  національні позиції  на волю глобалізаційної машини. Нівеляція ролі  етнічного чинника в освіті і  прийняття  та пропагування через телебачення західних стандартів руйнування  родини  рано чи пізно призведе до того, що в українській владі  пануватиме  потужне лобі  апологетів  трансформації людності в стадо, де кожна особина мусить боротись за виживання  без підтримки суспільства. В цьому є  певна зацікавленість  української багатої  і впливової верхівки суспільства, яка зацікавлена легко і без жодного спротиву мас управляти всіма суспільними процесами, що дають грошовий результат. Вони навіть не замислюються над тим, що  насправді будуть маніпульованими маніпуляторами  і дуже ризикують втратити рештки впливу на території, яку вони вважають рідною для власного бізнесу без жодного сентименту до українців. Не є секретом те, що ХХІ століття буде століттям не конкуренції (вона буде не вільною, а дозволеною в межах міжнародних організацій), а жорстокої боротьби за виживання в бізнесі і  в ієрархії людського життя. Збережуть опірність лиш ті держави, які своєчасно  відновлять жорстку керованість влади, захистять внутрішній інформаційний простір та внутрішній ринок,  захистять від уніфікації освіту і збережуть центризм навколо титульних гуманітарних цінностей. Наразі це будуть лиш декілька відомих зверхдержав, але в них велика проблема – їхній природний гуманітарний потенціал вже вражений згаданим синдромом. Поширюючи вірус гуманітарної уніфікації неможливо залишатись неінфікованим. Як не парадоксально,  слабка пострадянська Україна має  ще не так сильно зруйновані захисні сили і  набагато здоровіший гуманітарний потенціал. Лиш нам не треба тупо приводити до світового стандарту освіту і наповнити націоцентричним сенсом школу, яка ще недавно була найефективнішою у світі. Саме зараз вирішується  доля конкурентоспроможності і європейськості України. При умові відновлення  гуманітарної політики, спрямованої на швидку генерацію  захищеного громадянського суспільства, Україна стає потужним світовим конкурентом, а цього не бажає Росія і  кожна сильна  держава світу, демократична і кризова Європа. Якщо президент  не на словах бажає перетворити Україну на сильну європейську державу, він  передовсім повинен позбутись Дмітрія Табачніка і  знайти людину, здатну  впровадити конкурентоспроможну  гуманітарну політику, навести порядок в інформаційнім просторі. Крім того варто мати прем’єра, здатного і  вжити заходи мінімального антикризового захисту шляхом  відновлення  мінімуму самомофінансування  економіки за рахунок  власного виробництва і внутрішнього ринку. А вже потім, маючи гарантію того, що економіка держави не ляже під вітрами штучних світових криз, можна і багатіти на експортно орієнтованих галузях. Час олігархічного легкого збагачення і час безпеки здобутого вже давно минув. Треба всій багатій українській владі поки не пізно сказати собі «Стоп!» і подумати про державу як стійку  систему, яка захистить інтереси громадян  і їх в тому числі від несподіваних загроз сучасності . Ремесло конкістадорів  зроробить невигідним і ризикованим  Ця паскудна глобалізаційна мода робити із суспільства стадо зробила геть не вигідним ремесло конкістадорів, бо ніхто не зважає на пастухів.

М. Івано-Франківськ. 12.10.11р.                                         Володимир Ференц