Свербілова Т. Такі близькі – такі далекі... : (жанрові моделі української та російської драми від модерну до соцреалізму в аспекті порівняльної поетики) / Тетяна Свербілова. – Черкаси : ТОВ «МАКЛАУТ», 2011. – 560 с.

Монографію присвячено проблемам компаративної поетики російської та української драми та визначення культурної ідентичності кожної у найважливіших етапах взаємодії та трансформації жанрів: від ХІХ ст. до 30-х рр. ХХ ст. Застосовуються загальнонаукові концепції нелінійного розвитку культури, випадкових і закономірних процесів, теорія вибуху в культурі. Пропонується метод моделювання жанрової еволюції драми ХІХ – ХХ ст. На шляху від містерії до трагікомедії та мелодрами в координатах трьох принципів опису і відповідно трьох моделей жанрової трансформації: лінійної (історичної), циклічної (пульсуючої) та вибухової (хаосу). Зіна жанрових парадигм російської та української драми у реаліях модерну, авангарду, соцреалізму постає як взаємодія різних механізмів вибухового та поступового розвитку в культурі. Розділяються ракурси діахронії та синхронії в моделях формульної літератури соцреалізму як системи неканонічних жанрів масової культури, та в різновекторних текстах формульних та інноваційних жанрів. У порівняльній поетиці жанрів російської та української драми поєднуються компаративні методики пошуку аналогій та методики типологічного зіставлення.
Зі змісту: Вступ. Компаративна поетика, генологія та історія драми. Розділ І. Закономірності зміни жанрових парадигм в російській та українській драматургії ХІХ – початку ХХ ст. як компаративна проблема. 1. Трансформація жанрів драми в контексті нелінійних концепцій культури; 2. Деякі шляхи трансформації жанрів російської та української драми в аспекті історичної поетики: містерія – трагедія (комедія) – трагікомедія – мелодрама (водевіль); 3. Жанрові домінанти в драматургії російського та українського Модерну в аспекті порівняльної поетики; Розділ ІІ. Від Модерну до Авангарду: стильові течії та взаємодія жанрів в російсько-українському контексті. 1. Неонатуралізм та мелодрама. Жанрові аспекти неонатуралізму в російській та українській драматургії (В. Винниченко, М. Арцибашев, Л. Андрєєв): зміна формату психологічної драми; 2. Національні жанрові версії неокласицизму в драмі першої третини ХХ ст.: трасформація мотивів античної трагедії та образів літургійної містерії в драматичних поемах Лесі Українки і Марини Цвєтаєвої; 3. Жанрові моделі російського та українського експресіонізму в драмі 20–30-х рр.; Розділ ІІІ. Соцреалізм в аспекті компаративної поетики жанрів. 1. Жанрові модифікації драми 20-х–30-х рр.: модернізм – авангардизм – соцреалізм з погляду теорії культурного вибуху; 2. Драматургія радянського періоду в дискурсі жанрів масової культури та проблема культурної ідентичності багатонаціонального феномену соцреалізму; 3. Формульні жанри радянської драматургії як реалізація тяглих процесів у жанровому порядку; 4. Жанр трагедії 30-х рр. поза класичним каноном; 5. „Колгоспна комедія” як формульний жанр; 6. Міжжанрові взаємодії радянської формульної драматургії: синтез та трансформація жанрів; 7. Сатирична деформація комунікативної ситуації в аспекті жанрової поетики драми та перехід комедії у трагікомедію; Розділ ІV. Жанрові мотиви смерті та самогубства в драматургії радянського періоду 20–30-х рр. 1. Рецепція російського класичного тексту в російській та українській драматургії 20–30-х рр. 1.1. „Умрешь – начнешь опять сначала...” (О. Блок). Жанрові моделі смерті в художньому світі Ф. Достоєвського та М. Куліша; 1.2. Самогубство як трагікомедія: від трагікомічного жаху до трагікомедії жаху; 2. Жанрова модель «комедії з самогубством» у Миколи Ердмана. Лесь Курбас – критик Едмана; Замість висновків. Жанровий шлях драми: від містерії до мелодрами.