Пошук відповіді на питання про  українські цінності як для окремої  людини так і по відношенню до цілого суспільства є досить складною річчю. У  ціннісно-нормативній галузі не обійтися без таких абстрактних понять як справедливість, істина, моральність. Їх досить складно визначити, а ще складніше звести до якихось кількісних показників, тому кожен індивід виокремлює свою систему ціннісних координат. На особистісному, державному та універсальному рівнях існують різні комбінації цінностей.

Цінності—це певні об’єкти матеріального та нематеріального світу, які слугують орієнтирами у житті всього суспільства й окремого громадянина. Вони складають основу людського буття.

Кожен індивід не народжується з наперед заданою нормативно-ціннісною системою, але він народжується  у певною мірою заданій ціннісній системі. Ми не обираємо де народитися: в якій країні, сім’ї. А  хто не погодиться з тим, що соціальне походження впливає на світогляд людини?  

З перших кроків, ще навіть до усвідомленого розуміння навколишнього світу, індивід засвоює те, що вважається правильним/неправильним у даному суспільстві, суспільній групі до якої він належить у певний період часу, адже  цінності мають історичних характер (змінюються у часі) .  До того ж вони завжди відносні: конкретної нації-держави, людини.

 Цінності  є інтерсуб’єктивними, тобто такими, які поділяються значною кількістю людей. Такими універсальними цінностями у наш час є, наприклад, людське життя та  свобода.

Особисті ж цінності людина  формує відповідно до різних умов таких як громадянство,  вік, стать, соціальна приналежність. У цьому вимірі можуть бути найрізноманітніші складові.

Громадянські (державні) ж цінності  поділяються значною більшістю осіб, які мають солідарність у

 ідентифікації себе як спільноти.

Особисті, державні, універсальні цінності не є взаємозаперечними. Вони, безумовно, переплітаються. Універсальні цінності  переходять у державні цінності. Держави об’єднувалися на ґрунті конкретних специфічних цінностей,  цілей. У той же час державні цінності мають бути внутрішніми мотивами життєдіяльності тієї чи іншої людини.

 Як на мене то,  особисті цінності є  значною мірою є  державними (громадянськими) цінностями.

Такими українськими  цінностями є суверенність, історія та  сім’я (родина).

Суверенність

Можна сказати, що суверенність є універсальною цінністю. Й тут потрібно розглядати суверенність не лише у контексті держави.  Невтручання  інших країн у внутрішні справи є ознакою державного суверенітету.

 Не можна забувати й про  суверенність особи, тобто самостійність, свободу людини від втручання у її  приватний простір держави та інших людей, тобто «свободу від». Але у цьому процесі держава має забезпечити цю свободу, адже як описував  Т. Гоббс, може існувати стан «війни всіх проти всіх». У цьому випадку держава має  виступати «золотою серединою», тобто певним чином обмежити абсолютну свободу, але у той же час і не керувати життям своїх громадян.

Історія

Поняття «історія» можна  проінтерпретувати досить широко. До нього входить і міфотворчість, і культурна  складова певного  народу.

  Б. Андерсон написав, що нації—це уявлена політична спільнота. Жодна із націй не виникла зі сталими кордонами,  наприклад. Нації формуються з часом. Й у її конструюванні надзвичайну роль відіграє історія.  На її основі формується ідентифікація людини саме як громадянина України, а не Франції, Великобританії чи Німеччини. Українська культура (мова, традиції,  вірування) допомагають людям, які населяють територію від Львова до Луганська, Чернігова та АРК чи ж навіть живуть за межами даної країни усвідомлювати  себе українцями. 

Сім’я

Стосовно останньої цінності, то навіть не пояснювати не потрібно. Для українців з давніх-давен родинні стосунки важили та й продовжують важити  набагато більше, ніж скажімо закон. Й це зрозуміло чому, адже сім’я є тим мікрокосмосом, у якому  формується сприйняття світу.

 Мені  можна заперечити: «А як же ті діти, які виховувалися у дитячих будинках, адже вони не мали сім’ї?».  Але   ці люди, як і інші  прагнуть знайти свою долю, мати дітей, реалізовувати себе як мати чи батько.

Звичайно, що для кожної людина є своя ієрархія певних цінностей й повністю описати те, що  належить до  українських цінностей надзвичайно важко чи навіть неможливо, особливо якщо розглядати їх із позиції трьох вимірів. Але суверенність, історія та сім’я безперечно займають не останні місця у цьому списку.

Анна Базима, політолог КНУ