Необхідними та достатніми фундаментальними передумовами успішного сталого розвитку України є високий рівень національної єдності, зрілий стан громадянського суспільства, наявність у політичних еліт надихаючого бачення шляхів розвитку країни, консолідація демократії та інституціональний розвиток політичних партій. Ці п’ять передумов тісно переплетені між собою. Вони взаємно підтримують одна одну, тоді як відсутність або слабкість будь-якої з них зводять нанівець всі інші.

Нещодавно Любомир Гузар сказав: «Немає кращої форми державного устрою, аніж демократія, але немає і труднішої. Бо тут треба вміти поступитися. Треба бути направду дуже зрілим політично і культурно, щоби бути справжнім демократом. Тим більше — у великій країні.»

Чим приваблює демократія? Тим, що дозволяє якнайбільше використати творчу енергію суспільства, дає реальні механізми реалізації особистих та групових інтересів, забезпечує вирішення конфліктних питань у мирний та ефективний спосіб. Демократія як правило асоціюється з економічними свободами та вільним ринком.

Та в розірваному суспільстві, де немає національної єдності та традицій громадянського суспільства, демократія не може бути ефективною. Навпаки, спроби застосовувати демократичні процедури в таких суспільствах призводять до зростання політичних ризиків та непередбачуваності результатів. Не працює демократія і за відсутності інституціоналізованих та стабільних партій, які здатні запропонувати суспільству свій реалістичний та надихаючий проект майбутньої України.

Тому шлях до консолідації демократії об’єктивно є непростим. Рухаючись по ньому, українське суспільство поступово стикається з новими складностями та проблемами, про які раніше не уявляло. Це стримує темп розбудови демократії, бо кожну таку проблему спочатку треба ідентифікувати, усвідомити, осмислити свій та світовий досвід вирішення схожих проблем, визначити що саме якнайкраще відповідає вітчизняним умовам, досягнути суспільного розуміння… Це потребує досвіду, мудрості, терпіння, культури конструктивного діалогу.

За своїм визначенням, консолідація демократії є процесом перетворення нестійких та випадкових рішень політичних еліт щодо дотримання демократичних принципів у сталі норми реального народовладдя, за яких повернення до авторитаризму неможливе без великого зовнішнього насилля над громадянським суспільством. Консолідований демократичний режим гарантує громадянам, що конкуренція за місце у владній ієрархії або за здійснення політичного впливу буде чесною та передбачуваною.

Напрямами роботи з консолідації демократії є:

- ліквідація небезпечних інституційних пережитків (спотворення демократичних норм або збереження сфер, на які ці норми не розповсюджуються), що залишилися або від попереднього режиму, або від процесу транзиту;

- формування масового громадянського руху на захист демократії; усталення таких етичних та моральних норм у суспільстві, які робили би будь-які анти-демократичні прояви неможливими, непопулярними та непристойними;

- пропагування та роз’яснення переваг консолідації демократії серед політичних еліт, бо для багатьох їх представників це не є очевидним;

- "залучення" в "демократичну гру" напівлояльних або нелояльних до демократичного режиму гравців;

- "примирення сторін" (об'єднання еліт, але вже в демократичних умовах).

Рівень консолідації демократії проявляється під час виборів, коли повинна відбуватися комплексна соціальна кампанія з дотримання норм демократичного процесу.

Загальним висновком є те, що консолідація демократії можлива лише тоді, коли все суспільство в своїй переважній більшості не толерує порушень демократії. Чи можливо це? Так, але за умови, коли це питання стане пріоритетним і для демократичних сил, і для громадянського суспільства в цілому. Бо в кінцевому рахунку консолідація демократії є важливою запорукою сталого розвитку України в майбутньому.