У збірці «Леся Українка. Драми та інтерпретації» (видавництво «Книга» за підтримки Фонду «Відродження») представлено 15 творів авторки із супровідними текстами сучасних українських літературознавців: Тамари Гундорової, Володимира Панченка, Оксани Забужко, Ростислава Семківа, Миколи Сулими та інших. Як пояснила «УМ» упорядник і автор передмови до збірки доктор філологічних наук Віра Агєєва, до роботи вона запросила колег, яких вважає найцікавішими літературознавцями. Планувався вихід збірки, що вмістила би всі 23 драми Лесі Українки, проте з фінансових причин удалося видати лише 15 накладом одна тисяча екземплярів і обсягом 912 сторінок. Над оформленням працювали молоді художники Сергій та Людмила Лук’яненки. Видання вийшло дороге — у роздрібній торгівлі його ціна складає більше 200 грн.

Важливість існування такого видання Тамара Гундорова пояснює наступним чином: «У Лесі Українки дуже сильні драматичні твори. Предметом мого дослідження у цій збірці стала «Одержима». Це одна з найкращих її речей по силі античної напруги і трагічного звучання, написана за кілька ночей біля ліжка її помираючого друга. Вона, так би мовити, заглянула у прірву небуття». А от для Віри Агєєвої у даному виданні важливим було сучасне прочитання Лесі Українки: «Розвіяно вже безліч стереотипів. І цим виданням у тому числі: стереотип про Лесю Українку як про революціонерку радянського типу, як про атеїстку, як співачку досвітніх вогнів, як авторку, заангажовану лише громадянськими темами».

Валерія ШЕВЧЕНКО

 УМ

Володимир Панченко,
професор Національного університету «Києво–Могилянська академія»:

— Унікальність Лесі Українки полягала у тому, що вона як митець перебувала на рівні вічних партитур, тобто вона говорила про те, про що говорили у світовій літературі. Свого часу, ще за життя, їй дорікали, що вона не пише свої драми на матеріалі української історії. В неї є кілька творів, написаних на цьому ґрунті, — «Лісова пісня», «Бояриня». Але я думаю, що Лесю Українку сковували рамки конкретної історії. Тому що її цікавила не конкретна історична ситуація, її цікавив універсум, універсальні речі. І коли вона писала на матеріалі історії раннього християнства, то вона ж не про християнство, зрештою, писала. Але з огляду на її універсальність, вона може бути прочитана представниками різних націй, різних культур, і кожен iз них буде знаходити щось своє.

Віра Агєєва,
доктор філологічних наук:

— Леся Українка стала культурною героїнею на зламі століть — ХХ і ХХІ. Я для себе це пояснюю трьома причинами. По–перше, авторка — жінка, і нарешті її прочитали інакше, прочитали гендерні аспекти її творчості. По–друге, що суголосне нашому, а ще більше, молодшому поколінню, — оцей її містичний, трансперсональний, кассандрівський досвід, який вона щедро передала у свої твори. І третє, мабуть, найголовніше — Леся Українка з–поміж наших класиків ХХ століття найбільше переймається засадничими філософськими проблемами, психологією модерної людини.