Фіцовський Єжи. Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія / Пер. з польськ. А. Павлишина. – К. : Дух і літера, 2010. – 544 с. Бруно Шульц – маг і чарівник польської літератури. Письменник українсько-польсько-єврейського пограниччя. Про поетику і філософію мистецтва Бруно Шульца в нас написано досить мало. Ба навіть класики польського модернізму (Шульц, Віткаци, Ґомбрович) і досі не знайшли адекватного коду у своєму прочитанні. На цьому тлі нововидана монографія Єжи Фіцовського (1924-2006) постає яскравим винятком. Польський поет і літературознавець усе життя присвятив пошукам Бруно Шульца – пошукам його сліду на Дрогобиччині та у польській літературі. Протягом 60 років літературознавець збирав по крупиці життя видатного митця, який загинув у нацистському ґето. В полі зору Єжи Фіцовського – не лише літературні тексти, але й графічна, епістолярна, критична спадщина. Український переклад цієї фундаментальної праці нещодавно побачив світ у видавництві «Дух і літера». Як зазначає у своїй передмові польський автор, ця книжка постає радше «книгою». В українській мові слова „книжка” та „книга” розрізняються за значенням. „Книжка” – це те, що ми зустрічаємо у книгарнях та бібліотеках. „Книга” ж – зовсім інша сутність, більша та значиміша. І у цій системі координат ми з вами маємо справу з „книгою” – «книгою буття польського генія». Міф у творчості Бруно Шульца є чи не центральним поняттям, на якому ґрунтується світосприйняття. Єжи Фіцовський говорить про те, що йдеться навіть про міф «грішних ангелів, а водночас – заступаючого Месії…» Тому не дивно, що автор монографії робить акцент саме на аналізі міфології письменника, адже вона, за словами Єжи Фіцовського, «не була для нього лише мистецькою грою: вона виростала з автентичних глибин його індивідуальності». Дослідник творчості Бруно Шульца як ніхто інший точно окреслив цю міфологічну перспективу, в якій відбувається творення художніх образів у письменника. Пропонована праця подає колосальний історико-фактологічний матеріал. Постать Бруно Шульца вписано в соціокультурний контекст доби. У двох центральних блоках видання – «Регіони великої єресі» та «Околиці цинамонових крамниць» – подано спробу запропонувати ключ до розшифрування загадкових текстів. Також вагомими є й розділи «Ідолопоклонна книга», «Самовидець і чужотворець», «Автопортрети і портрети», «Жінка – ідол і повелителька», «Ілюстрації до власних творів», «Остання казка Бруно Шульца» й, звичайно, «Деякі листи» (до Юліана Тувіма, Анджея Плешневича, Тадеуша Берези, Зенона Вашневського, Станіслава Іґнаци Віткевича, Тадеуша Войцеховського тощо). Листи відкривають перед нами приховану психологію митця, його живу душу. Для розуміння літературної поетики Бруно Шульца треба завжди бути уважним і до його ілюстрацій, малюнків. Бо в них завжди присутній сам письменник: чи в образі чарівника, чи в образі людини. Ця праця стане прекрасною психологічно-біографічною мапою для мандрування уздовж «цинамонових крамниць» напроти «санаторію під клепсидрою», що залишив для нас польсько-українсько-єврейський майстер незужитого часу.

Дмитро Дроздовський

ДРУГ ЧИТАЧА