24.11.05.

Тема: "Утвердження справедливості щодо політв'язнів - нагальна суспільно-політична проблема в Україні.

Проводиться з приводу Дня пам'яті жертв голодомору та політичних репресій.

Беруть участь: В. Кравченко, колишній політв'язень, голова громадської організації "За реабілітацію "Першотравневої двійки", В. Кукса та Г. Москаленко, колишні політв'язні, які встановили український Національний прапор над Київським інститутом народного господарства 1 травня 1966 року.

15-й рік Україна - незалежна, демократична держава, а її вірні сини, які в умовах жорстокої диктатури виборбювали цю незалежність та демократію, заплатили за це роками ув'язнення, а деякі й життям, залишаються у статусі кримінальних злочинців.

Причина: тоталітарна влада аби, покращити статистику, скомпрометувати політичних опонентів широко використовувала практику засуджень дисидентів за кримінальними звинуваченнями, фабрикуючи, фальсифікуючи весь спектр кримінальних статтей: "опір міліції", "хуліганство", "зброя", "зберігання наркотиків" і т.ін.

Так, В. Овсієнко, після ув'язнення за ст. 62 (антирадянська агітація і пропаганда) був звільнений під адміністративний нагляд. Поглядів своїх не змінив, на коліна не став. За фальшивим звинуваченням засудили "за опір міліції".

В. Лісовий, відбувши ув'язнення, був перевезенний на місце відбування заслання. В цей час стався ввід віськ СРСР до Чехословаччини. В. Лісовий заявив на це протест. Миттєво сфабрикували справу "дармоїдство".

М. Горбаль, відбувши перше покарання, не зігнувся, надалі протистояв системі. Кдб інсценіювало "спробу згвалтування", відправила в кримінальну зону.

Світлої пам'яті В. Чорновіл, Герой України, його ім'ям названо одну з центральних вулиць столиці України, а з милості судової влади так і пішов у кращий світ колишнім засудженим за сфабрикованою "спробою згвалтування".

Такі приклади можна наводщити і наводити.

Генеральна Прокуратура України, Верховний Суд України свою відмову в реабілітації пояснюють відсутністю правових основ для реабілітації.

Ще б пак! Основ для реабілітації треба шукати не в законодавстві, а в судових справах, яки шиті, як то кажуть, біліми нитками.

Була би на то лише добра воля високих посадовців-судей, прокурорів. Але вони звикли прислужувати імперії і як бачили колишніх дисидентів своїми ворогами-так і бачуть.

Але без справедливого ставлення до своїх героїв Україна не стане ні демократичною ні правовою державою, адже українців треба виховувати на яскравих, високих прикладах служіння українців народові. А на яких прикладах будуть виховувати українців? Олександра Матросова та Зої Космедем'янської?

Схоже, провідники нації це усвідомлюють. Президент Кучма заснував стипендії для колишніх політв'язнів, і чисельну групу нагородив високими державними нагородами.

Президент України В, Ющенко видав вже два Укази Президента України, які свідчать про турботу про соціальне забезпечення, про збереження пам'яті про тих, хто поклав життя на офіру боротьби.

Але укази часто не виконуються, або соціальна допомога потрапляє не в ті руки.

Очевидні і в Верховній Раді України наміри покращити законодавчу основу для колишніх політв'язнів. Але часто в цих спробах проглядається популізм, законопроекти наповнюються положеннями, які не можуть бути прийняті. Крім того через "надмірну турботу" нардепів у Верховній Раді зараз є близько десятка законопроектів про зміни до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", що, власне, унеможливлює покращення ситуації.

Тим більше, що діючий Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" грунтується на помилковій основі. Бо він поняття політв'язень і ув'язнений без вини ставить на один щабель.

За цим законом, усі репресовані при сталінському режимі за політичними статтями є жертвами політичних репресій. А це не так. Політичними репресіями є репресії застосовані до політичних опонентів, коли в розправі присутній політичний мотив, коли об'єкт репресії є занрозою існуючий владі. А чи були загрозою для влади Блюхер, Тухачевський, Красін, Якір? Чи був Артем борцем за права людини, за незалежність України?

Серед засуджених при Сталіні дуже багато людей які стали жертвами репресій внаслідок наклепів заздрісного оточення, суперники в кар'єрі, зрештою в коханні або ж з причини, що уповноваженному ГПУ треба було виконувати план. Такі жертви репресій самі сумлінно будували систему, але через роковий збіг обставин потрапили в нелюдську молотарку.

Але ті, хто сам свідомо протистояв системі, політв'язні - це абсолютно інші люди. В цих випадках присутні елемент героїки, самовідданого служіння народові, високого почуття громадського обов'язку. До таких з пошаною ставлються в усьому світі і не лише співвітчизники, а й громадяни інших держав.

Нажаль в Україні ми часто спостерігаємо нерозуміння такого простого фактору і навіть негативне ставлення до заслужених людей. Є й політики які використовують такі настрої як політичну основу, а тому підживлюють ці настрої.

Але коли таких простих речей не розуміють люди такого рівня як голова Верховного Суду України, Генеральний прокурор України - треба бити на сполох.