Мамі
 
Сумно без тебе, осінь, весна,
Втрачає барви, холоне літо.
Тепер я бачу тебе лиш в снах
І розмовляю лише в молитві.
Я мріяла руч-об-руч із тобою
Пройти життям і тішити тебе
Здобутками...За млою голубою
Тебе сховали безміри небес.
Та ти для мене суща і жива,
Підказуєш, як жити і творити.
Від теебе всі наснаги і слова,
моїх пісень мелодії і ритми.
Ти житимеш завжди в моїх думках.
Світитимеш яскраво у душі.
З тобою. я здолаю біль і страх,
І вірші проростуть немов спориш .



***
Мінорна музика життя.
В душі двоїться як луна,
Бринить в мені як каяття.
Хай змовкне нота ця сумна.
Я серед сірих будніх днів
Прозріння відблиски шукаю.
Чи, може, мучитись велів
Мені Господь і цим карає?
Та я крізь хащі і поля,
Крізь лихоліття і біду
Шукаю свій єдиний шлях.
Як Бог звелить, то я знайду.


***
Людей ми дуже часто ображаємо
Часто робимо погане іншим.
Ми чиним зло й того не помічаємо,
Що перед Богом кожен з нас є грішним.
Давайте один одному пробачимо
Старі образи і старі провини.
Щоб кращу долю ми могли побачити,
Спокутувати всі гріхи повинні.


***
У дроті телефона
Заплутався голос тихий.
Тернисті шляхи марафону
Не завше квітами вкриті.
У світі реальних люзій
Мрійливу душу згубила.
Ніхто не любив його досі,
Як це ніжне серце любило.
Ущент свої мрії розбила.
Плекати надії безгрішні,
Його розлюбити несила.
Хоч палко цілує він іншу.

***
В безмежнім просторі буття
Шукає серце порятунку.
Втікати мушу від меча,
Що душу тне. І подарунків
Від долі я вже не чекаю.
Як довго скніти в цій юдолі.
Чому ж ця доленька лихая
Не утамує мого болю?
Душа гармонії шукає.
Втомилась. Відпочинку просить.
Печаль нещадная, німая
Зсушила мого щастя роси.