ОСІНЬ У ПАРИЖІ

Знайшов місце, де нема туристів.Спокій. Луврі його краса. Біля скляної піраміди знову прапори, футболки, шарфи та шапочки. Прикро, що нема акторів.

...Пішов дощ. На жовтому кленовому листі лишаються краплі-сльози переможених і шампанське переможців.

...На Ейфелевій вежі чорним маркером понаписували прізвища італійських футболістів. Напишу слово „Україна". З вершини вежі Стадде Франс помістився на моїй долоні. Сховав його у кишеню пам'яті, що й досі волога від дощу.

...Туристи з різних країн постійно махають руками з автобуса, вітаючи зі святом Париж, і себе - зі святом свого перебування у Парижі.

...Знову шукаю місце без туристів. У кав'ярнях п'ють легке вино, запиваючи кавою. Я теж п'ю. За Париж!

...У музей Гривен по м'ячу готовий ударити восковий Роналдо. А поруч із ним -дві бабусі у футболках збірної Франції. Теж воскові. Такі собі застиглі в часі усмішки чемпіонату.

...Сьогодні вже пізно. Завтра збиратиму листя клена.

...Вона в Києві. Купую квітку для неї. Дарма, що зав'яне. Привезу гербарій.

...Картини. На них - зимовий Париж, теплий Париж або просто зима, осінь, весна. Щойно іспанець купив картину, на якій зображений Стадде Франс. Чийсь казковий олівець намалював обличчя, схоже на твоє. А може, він намалював тебе?

...Тут уже осінь. Футбольне літо залишилось на обкладинках журналів, наклейках, на розмальованих у національні кольори обличчях. У Парижі триває футбольна осінь. Знову не вщухатиме дощ зі сліз і шампанського...

...Туристи їдуть додому і мріють повернутися сюди знову. Я теж про це мрію. І колись таки повернуся. Для того, щоб на Ейфелевій вежі писати наші з тобою імена.

Але тебе нема. Ти залишилася в осені.

Спогади повинні спати - бо зима.

Не розбудіть!

ОСІНЬ У ЛЬВОВІ


Львів. Вулиця Головна 1. Зал очікування підвищеного комфорту.
140 ударів (хвилина) здавалося б нормальним серцебиттям для людини,  що робить уранішню пробіжечку парком, але ж я сиджу! І думка про те, що кілька хвилин тому я ніжився в її пристрастних обіймах створює небезпечну для здоров'я кардіограму. Дивно, але мені так добре. Захід сонця і потяг теж у той бік, небо у вікні кольору наших очей, обшивка крісел - ніби наше волосся. Твоя посмішка в моїх думках, заховаю її там надовго. Хочу здати квиток, і зробити з двох неприємних паралельок трамвайних колій, які несли мене до парадного входу львівської залізниці - колії щастя, як в перший день перебування поряд  з тобою. Казав же, що варто лиш заплющити оченята, а коли відкриєш, мене вже не буде. Одна секунда насолоди і все... Маршрутка з двома цифрами 53 на табличці, що розміщена по різні її сторони, забрала тебе від мене! А я ладен все кинути, свої валізи, кепський настрій, і бігти за нею, але ти цього не знаєш і все зменшується той жовтий квадратик «Богдан»  на моєму світлому горизонті. Так  бути? А як ти? А я? Без тебе... 
         Темніє.
 Ще 40 хвилин, як рушить сей потяг, і стільки ж для того, щоб дати розуму перемогти серцеву недостатність щастя. Де той пульт, що здатен повернути час? Ну де він? 72 години тому, і знову: "Готель Львів? Можна забронювати номер?" 
         Сідаю в потяг, 6 вагон, 8 купе, 29 місце знизу. Про що я? Я зараз поряд з тобою! Розуме, ну збреши мені, невже так складно? Я люблю, й по цимбалах мені, що про це не варто говорити  уголос. Так, я зараз виправлюсь, закричу на ввесь перон!!! ЛЮБЛЮЮЮЮЮ!!!! Він підтримає мене, немов розуміє крик мого бажання і -- затримує потяг ще на 20 хвилин. Відпусти його, благаю, більше не можу терпіти.  Пекельна ностальгія  переповнює  мої солоні очі, очі, повні жалю.  "Тримайся, Юр" - квітно кричить зсередини. Ні, я не сам...  Мій попутник на 31 місці  мовчить як і я. Крик, що доходить крізь шпарку відчиненого вікна купе: "...давай шампанське..." і голос з середини доповнює: " ...самбука не допоможе..."
Закінчується посадка на 604, проводжаючим покинути вагон. Ще трішки, 5 хвилин,здається я перетворююся на пацієнта психіатричної лікарні, діагноз - шизофренія! Займіть свої місця! Я хочу біля тебе, дуже хочу! Все! Ми рушили, легенький вітерець подув у ледь відчинене вікно купе, яке з кожним поштовхом потяга на декілька сантиметрів зачиняється.
Щасливої дороги!

P.S. стоп-кран штраф 52 гривні...