Припадково зайшов-єм до книгарні «Знання» з наміром просто погортати книженції, бо башлят нема, а погортати щойся нового а цікавого було би не зайве.

Але тут бачу кнігу видатного любителя Вєлікой і нєдєлімрй (відповідно – відвертого українофобця) Максіма Калашнікова (скорочено МАКАЛ) «Код Путіна». І усього 4,80 стоїт. «Пошти што даром», як слушно писав Василь Шевчук у романі «Сковорода».

МАКАЛ макає Путіна за нерозуміння останнім імперських устремлінь МАКАЛА та його однодумців.  Вони прагнуть інновацій,реваншу у світі, вєлікой московської орди.

Путін дбає про свій бізнес, який без толерантности Заходу не є можливий.

У сьому – великий оптимізм для України.

МАКАЛ називає своїх хероїв – Ніколай Аксьонєнка, колишній міністер путєй сообщєнія, Міхаїл Скуратов, секс… перепрошую, екс-ґенпрокурор РФ, екс-міністри Адамов а Калюжний.

Автор слушно підкреслює, гнучи бєз лішніх обіняков сєрмяжную правду у ліцо: «Сі люди уважають, же тепер мова іде тільки про утилізацію колишньої країни», «Мета путінства – уписатися у Захід будь-якою ціною, будь-якою ціною виявитися йому корисним», «країна перетворюється ув уласність небагатьох», «путінськими собчекістами», «Система «Нового Пєтєрбурґа» -- се звичайний ліберальний фашизм», «телекероване стадо, що слухняно ходить до виборчих скринь», «оксамитовий ґеноцид», «Новий Пєтєрбурґ чхати хотів на відновлення імперії, на воз’єднання великоруських, українських і білоруських земель ув один Союз Слов’янських Свобідних Республік», «У тім же ряду іде і розповсюдження особливого ріжновиду «державного православія» -- що кличе до пасивности а покірности, до нескінченних молінь у храмах, а не до дії, відметаючого необхідність сильної держави і німуючого з приводу злочинів правлячого режиму», «Путін приватизував державу», «нема священної мети – і теперішня шмарками склеєна держава довго не простоїть».

Якщо у мареннях автора є тільки 30 відсотків істинного стану речей у путінсько-мєдвєдєвській московській орді – Україна буде вічно.

До речі, на відміну від філологічних націй, українська нація історична – від Бога. Про се усім варто поусякчас пам’ятати – і своїм, і чужим.