5 листопада 2010 року одразу ж після першого засідання Європейського клубу відбулась друга зустріч з циклу ЛІТЕРАТУРНІ П’ЯТНИЦІ НА РИБАЛЬСЬКІЙ. Організатори традиційні – Сумське земляцтво у місті Києві та Український клуб.

Всі, що не прийшли – пошкодували. А всі, хто був – посмакували добрими яблуками і сухим червоним вином аж з самої Молдови.

Ведучий заходу голова правління Українського клубу Роман КУХАРУК розпочав зустріч ЗАПОВІТОМ незабутнього Василя Стуса, де є пряме звернення до нас, його духовних (бо його фізичний синочок звироднів і скурвився) нащадків: «передруковуйте прокльони і переписуйте печаль».

Першим до ритуальної сови доторкнувся письменник, член НСПУ і Всеукраїнської творчої спілки ЛІТЕРАТУРНИЙ ФОРУМ Олексій КОНОНЕНКО. Він розповів про досвід державної підтримки літератури, мистецтва та національної ідентичности (читай: гідности) Туркменистану, а також прочитав низку іронічно-ліричних поезій. Особливо припала до душі присутнім еротична поезія про… рушницю. Олекса виправдовувався тим, що то на нього такий настрій прочитати сей вірш навіяло присуття «Перця» на столі.

Головний редактор журналу «Перець» Михайло Прудник, що є членом журі премії імені Олександра Олеся, цікавився переважно видавничою справою та розповсюдженням як книжок так і журналів, наголосивши на тому, що цінова політика Укрпошти не на боці українського видавця.

Голова секретаріату Українського клубу Олексій Усачов висловив подив тим, що інформаційне агентство УНІАН (реальний власник Ігор Коломойський) вдруге поспіль принципово замовчує Літературні п’ятниці в анонсах. Мабуть, комусь дуже не до шмиги, що українці гуртуються і спілкуються негламурно і несовково, а по-людському. Щодо письменників, які «не мають коли» на неформальне спілкування, то Олексій зазначив – нічого страшного. Другий український клуб, присвячений велетові українського духу, одному з фундаторів Українського клубу, авторові двох відомих українських народних пісень «Не питай, чом заплакані очі» та «Ой у вишневому саду» Іванові Огієнку, зібрав усього 5 осіб. І нічого. Цей кругляк увійшов в історію українського клубу і огієнкіани.

Письменник, член НСПУ, представник Сумського земляцтва Микола ГРИЦЕНКО

1. розповів про письменників-земляків (і тих, що відійшли, і тих що є і обов’язково прийдуть на зустрічі в майбутньому),
2. відзначив велику меценатську ролю голови земляцтва Івана Рішняка,
3. оповів про долю недригайлівського маляра Нестора Івановича Кизенка, якого за два роки до смерти помітив і витяг на світ божий американський мистецтвознавець,
4. запрезентував книжку сільського механізатора і за покликанням ПОЕТА з Гринівки, що на Сумщині, Михайла Нелина «За сонцем», висунутої цьогоріч на здобуття премії імени Олександра Олеся (на презентації у селі він сказав два слова «Люди, спасіба»),
5. наголосив на тому, що у літературі українській, певне, найбільше Микол,
6. до речі оповів про веселу історію про студентське інтерв’ю з Миколою Вінграновським,
7. прочитав низку високохудожніх поезій
8. і, врешті, запропонував підготувати негламурну антологію української поезії. Ініціативу було прийнято.

Далі сова перекочувала у втомлені (бо головував на Євроклубі) але впевнені руки голови політради Українського клубу Дмитра Сухого. «Багато неякісних людей зацікавлені у неякісній Україні.  У цьому причина хворого українського суспільства. Але якість прийде з часом – їй нема альтернативи. Треба показати приклад цього» – зауважив молодий політик.

Роман Кухарук завершив зустріч читаниною ріжноманітних поезій (під загальною назвою «Цвітуть осінні тихі небеса» вони вийдуть у черговому номері газети «Слово і діло»):

1. «Зведися ж, Терпило Даниле…» Сергія Олексієнка.
2. «Ми випрягли волів, перевернули плуга…» Анатолія Лупиноса.
3. Іванові в Ряшів Романа Кухарука.
4. «Нам би всім уми як у Шамоти…» Станіслава Тельнюка.
5. «Я бачу людей, які кажуть неправду і не червоніють…» Марії Некрасової.
6. Стих невідомого автора.
7. Вечірній вітре, тихше вій… Ніколая Рилєнкова 1939 року у цьогорічному перекладі Романа Кухарука.

Голова правління Українського клубу також ознайомив присутніх з правилами Всеукраїнського щорічного літературного конкурсу імені Олеся Степаненка та з біографією цього юного поета, який так рано не зі своєї волі і не з волі Божої покинув сей світ.

Максим КРАК.  
репродукція: натюрморт Нестора КИЗЕНКА.