Сорочинський іконостас — єдиний семантичний код для людей з різними уподобаннями: одні з них шанують Гоголя, другі — цікавляться історією України, треті — захоплюються козацьким бароко. Цей витвір мистецтва знаходиться у Спасо–Преображенській церкві знаменитого села Великі Сорочинці. Ярмарок, прославлений Гоголем, відвідують багато туристів, а от церкву, збудовану у 1732 році гетьманом Данилом Апостолом, більшість із них минають. Зрештою, до храму важко потрапити навіть прибувши туди цілеспрямовано: у будні він зазвичай закритий, тому або треба примірятися на недільну службу, або блукати селом у пошуках священика чи наглядачки. Тож, крім просвітницької місії, нещодавно виданий альбом «Сорочинський іконостас» дає ще можливість віртуально заглянути за закриті двері храму.

Ідею створити повноцінне видання — з науковими статтями й великими кольоровими фотографіями — видавництву «Родовід» принесла реставратор Інна Дорофієнко, яка у 1970–ті працювала над відновленням іконостаса. Власне, історія реставрації унікальної пам’ятки українського сакрального мистецтва XVIII ст. (ще один іконостас цього періоду знаходиться у Троїцькій надбрамній церкві Києво–Печерської лаври) в альбомі представлена на рівні історії створення самого храму та іконостаса: ґрунтовні статті на цю тему містяться у першій частині видання (у них ідеться, зокрема, про язичниць­кі символи на фасаді церкви, особливості іконопису українського бароко й побуту козацької старшини). Друга частина — ілюстративна: з фотографіями більшості зі 120 ікон іконостаса, який має ширину 22 метри і висоту 18 метрів. До переваг видання слід додати також англомовний переклад статей, підписів та коментарів, що, на жаль, рідко трапляється в українському книговидавництві, слабо орієнтованому на західного читача.

Художники–реставратори стверджують: те, що Сорочинський іконостас уцілів до наших днів — просто чудо. Тепер не час, а байдужість — найбільша загроза для пам’ятки: держава не фінансує реставрацію кількох ікон, які в аварійному стані. Тому, не сподіваючись на владу, митці прагнуть через цей альбом привернути до іконостаса увагу й матеріальні ресурси меценатів.

 Наталя ДМИТРЕНКО
УМ