Останні 40 років свого життя донька видатного українського письменника, публіциста, вченого, громадського і політичного діяча Івана Франка Анна Франко–Ключко (1892—1988) мешкала в Канаді. Там же, в Канаді, директор видавництва «Ярославів Вал» Михайло Слабошпицький уперше познайомився з мемуарами пані Франко–Ключко «Іван Франко і його родина». «Було це на початку 90–х, — розповідає Михайло Слабошпицький. — Я був просто приголомшений цією книгою, донька подала чимало критики на адресу сучасників батька. У цих мемуарах звучали гіркі докори Грушевському, львівському оточенню...». Утім від зрозумілого бажання видавця видрукувати книгу в Україні довелося відмовитися... Україна зразка 90–х навряд чи могла б адекватно сприйняти настрій цього видання.

Повернувшись додому, Михайло Слабошпицький розповів про свої враження від «Івана Франка та його родини» Павлові Загребельному. Патріарх несподівано заявив, що він начебто це вже читав у радянській пресі. Зацікавлений Слабошпицький почав з’ясовувати, як таке могло статися — за радянської України таке чтиво підпадало під гриф «Заборонено». Але виявилося, що Загребельний таки мав рацію. Анна Франко–Ключко листувалася з братом Тарасом, надсилала йому свої спогади про батька. Працівники ж відповідних служб штудіювали цю кореспонденцію до того, як її отримував адресат. Критика пані Франко–Ключко дуже зацікавила радянських ідеологів, які й використали її у зручному для себе контексті: 1956 року уривки з книги були надруковані у журналі «Дніпро».

Два роки тому ця історія отримала логічне продовження — книгу «Іван Франко і його родина» дозволили друкувати в Україні. Доповнити її новими матеріалами взявся один iз найвідоміших українських франкознавців Михайло Шалата. Він не лише відшукував твори Анни Франко–Ключко, листуючись iз різними діаспорними виданнями, а й сам набирав тексти на комп’ютері, вичитував, упорядковував... Шалата ж — автор нарису «Життя і слово Франкової дочки».

У книзі, присвяченій 155–річчю з дня народження Івана Франка, зібрані оповідання, есеї, нариси, промови, статті, листи Анни Франко–Ключко. «Ця книга — погляд на Франка зсередини, з домівки, — вважає відомий літературознавець Володимир Панченко. — Його донька чесно розповіла про те, що вона пережила як член родини Франків».
Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА.
УМ

Один із листопадових вечорів у київській книгарні «Є», напевно, спростував поширену приказку про те, що, мовляв, на дітях геніїв природа відпочиває. Літературознавці Михайло Слабошпицький та Володимир Панченко презентували підготовану Михайлом Шалатою збірку творів дочки Івана Франка, Анни Франко-Ключко, яка має назву «Для тебе, тату».

Сьогодні цей факт є маловідомим, проте діти Франка доволі активно і не без успіху пробували себе в літературі. Інша вже річ, що не надто сприятливі обставини не дозволили їм уповні реалізуватися чи стати відомими. Анну Франко-Ключко доля теж не дуже балувала — їй довелося рятувати рідних від радянських спецслужб, прожити більшу частину життя на еміграції, зрештою, як кажуть літературознавці, вона сама не була впевнена щодо вартості й потрібності своїх писань.

До книжки «Для тебе, тату» ввійшли, в першу чергу, біографічні твори — оповіді про родину Франків. Частина з них, як розповіли Слабошпицький і Панченко, свого часу друкувалися в Радянському Союзі. Як на ті часи, то був нонсенс — опублікувати по цей бік залізної завіси твори емігрантки. Виявляється, радянських функціонерів від літератури «спокусило» те, що в написаних іще замолоду спогадах Анна Франко-Ключко давала чимало різких осбистісних оцінок діячам українського руху на кшталт Михайла Грушевського.

Володимир Панченко відзначив, що в цій книжці також висвітлено непрості стосунки Франка з дружиною. «Значною мірою Іван Франко сам винен у сімейних труднощах. Свого часу в листі до Агатангела Кримського він написав, що одружився з доктрини, а не з любові», — казав літературознавець. Важливість особистісного виміру видання відзначив і Петро Перебийніс: «Треба знати не лише «забронзовілих» геніїв, а й їхні людські риси, дивацтва і слабкості. В цьому сенсі книга — прорив і важливий внесок у франкіану».

Оповідання, що ввійшли до «Для тебе, тату», Михайло Слабошпицький охарактеризував як пластичну, поетичну і талановиту прозу. Також у книжці є нариси, есеї, промови, статті та листи Анни Франко-Ключко.
Олег КОЦАРЕВ
ДЕНЬ