Після візиту в Москву, де режисер фільмів «Покажи мені любов», «Разом», «Розмова», «Мамонт» Лукас Мудісон був членом журі Міжнародного фестивалю сучасного кіно 2–in–1, він приїхав на кілька днів у Київ. У місті, де його фільм «Покажи мені любов» отримав кілька нагород на «Молодості–98», Мудісон — уперше, на майстер–класі він розповів про власний досвід у кіно і відчуття, з ним пов’язані. «Усі мої фільми про Швецію, а тут, за кордоном, вони отримали відгуки. Я був шокований. Я щасливий приїхати на першу зустріч із «Молодістю», — говорить на початку майстер–класу Мудісон. «Покажи мені любов» — це мелодрама про перші романтичні переживання школярок–лесбіянок із провінції і самотність, яка щороку молодшає. Переглянувши стрічку у Києві, багато хто подумав, що у ній йдеться про Росію. «Я знімав в Естонії. Хотів показати колишній Радянський Союз, не тільки Росію», — коротко пояснює Мудісон. Про фільм «Покажи мені любов»(1998) 30–річного шведа Лукаса Мудісона його великий земляк Інгмар Бергман сказав: «Перший шедевр молодого майстра».

Після кожної наступної картини кінокритики готові були повторяти слова Бергмана, визнаючи «це другий шедевр», «третій шедевр». При цьому Лукас Мудісон не гне кирпи, а iз зустрічі з режисером складається враження, що він боїться дивитися людям в очі й дуже невпевнений у собі чоловік. Зрештою, Лукас і не приховує цього: «Я постійно невпевнений у тому, чим повинен займатися. Коли режисер береться за роботу, він повинен відчувати її на всі 100 відсотків. Я не завжди так відчуваю. Інколи мені допомагає смуток. Коли знімаю, багато часу проводжу поза домом. Тоді починаю сумувати за своєю сім’єю. Це допомагає краще відчувати».

У кіно він прийшов із літератури, точніше з поезії. Тож для всіх своїх фільмів режисер сам пише сценарії. Каже, що це найважливіша частина кінопроцесу. «Найважче — починати з чистого листа. Я часто не задоволений тим, що пишу, і не впевнений в якості, — говорить Мудісон. — Коли пишу сценарій, не можу абстрагуватися від особистого життя. Для «Покажи мені любов» я немало скористався досвідом свого підліткового життя. Я відчув відповідальність за дівчину, яку зґвалтували, через що вона покінчила життя самогубством».

За словами Лукаса Мудісона, сюжет фільму «Мамонт» він придумав у туалеті: «Прибирав у туалеті й почав думати, що це бізнес, яким займаються інші люди, а не ми самі. Якби я поїхав прибирати за дітьми в іншій країні, покинув свій дім, родину...». Так з’явилася ідея «Мамонта» — фільму, знятого у США. Лукас каже, що там найважче місце для зйомок. І не правда, що з досвідом робити фільми дедалі легше: «Кожна картина важка, і надалі не стає легше. Для режисера важливо знайти хорошого продюсера. Це вкрай важливо. Мій продюсер працює не тільки зі мною. Цього року я, наприклад, нічого не знімаю. Він задіяний в інших проектах».

У світі кінематографії Мудісон — другий поет, який узявся за камеру. Першим був П’єр Паоло Пазоліні. «Фільм «Євангеліє від Матвія» Пазоліні — мій улюблений. Звідти я навіть деяку музику потягнув для своїх фільмів», — зізнається Мудісон. Щодо музики, то режисер щодня може слухати абсолютно різних виконавців: Брітні Спірз, Артема Франкліна чи Емінема. Але є композитор, музику якого він може слухати щодня: «Я завжди починаю роботу з прослуховування Баха».

Стриманість у висловлюваннях і невпевненість у тому, що робить, Лукас Мудісон частково пов’язує з критикою. Режисер розповів, що у процесі написання сценарію він — егоцентричний одинак на знімальному майданчику — приєднується до комуни і стає одним цілим iз групою. Після зйомок у нього залишається велика кількість приємних вражень і спогадів. Та все щезає після того, як картина виходить на широкий екран і її починають критикувати. «Критика — це те, що примушує гарний спогад умерти», — констатує Мудісон.

Через постійні сумніви щодо своїх фільмів режисер не виключає, що «зав’яже» з кіно. «Через деякий час я припиню знімати та займуся, наприклад, збіркою поезії або написанням сценаріїв», — міркує швед.

 Ольга ЖУК
УМ