Літературний форум

* * *

У поїзді, щоразу, коли я чую слово «проїзд», я мало не сміюся, як
учень початкової школи.

* * *

У поїзді, щоразу, коли я чую слово «проїзд», я мало не сміюся, як
учень початкової школи.

* * *

Двох 19-річних мешканців Львова завербували російські спецслужби, які видавали себе за співробітників СБУ. Юнаків переконали, що вони беруть участь у спецоперації проти «ворогів України», і доручили підпалити поштове відділення та двері кількох квартир. Це була спроба експлуатувати патріотизм українців та їхню довіру до правоохоронців, щоб використати їх для підривної діяльності.

* * *

Президент Фердинанд Маркос-молодший у вівторок очолив інспекцію майже завершеного мосту Камаланіуган, який з'єднає північно-східну та північно-західну частини провінції Кагаян.

Після завершення будівництва вантовий міст довжиною 1580 метрів з'єднає міста Апаррі та Камаланіуган. Це єдиний міст, що перетинає річку Кагаян у найпівнічнішій частині Кагаяна.

* * *

Кандидат у президенти від партії Гоміньдан (Гоміньдан) Хау Лунбін сьогодні оголосив про свою політику щодо обох боків протоки, заявивши про намір відкрити представництва Гоміньдану в Пекіні та Шанхаї. Речник Ради у справах материкового Китаю Лян Веньцзе заявив, що консультації та обміни між сторонами протоки повинні залишатися офіційними, оскільки це найкращий підхід.

* * *

США зможуть передати Україні лише 20-50 ракет "Томагавк" – цього недостатньо, щоб змінити хід війни, – FT.

«США мають близько 4150 ракет «Томагавк», але зможуть передати Україні лише кілька десятків. Нові закупівлі обмежені», — колишній чиновник Пентагону Марк Канчіан

БЛОГИ

Блог Романа КУХАРУКА

Блог Дмитра ГАВРИЛЮКА

Блог Миколи ГНАТКА

Блог Оксани БЕЛЯКОВОЇ

Блог Миколая МЕЛЬНИКА

Блог Вячеслава CІВЧИКА

Блог Антона ВАРВАРИЧА

Блог Вячеслава СНІЖКА

Блог Галини КОСЯН

Блог Тетяни ІВАНЧУК

Блог Євгена ПАСТУХОВА

ПРОЗА

НАТЮРМОРТ

07:13 13.07.2010

--Троянди як живі. А яблуко! – так і проситься до рук. – мама. У мене за спиною.

Дивлюся на свій натюрморт – не відчуваю творчого задоволення. Так, троянди. Так, яблуко. Ще й пляха шампанського. Та картини нема.

Мама ще зауважує – «Келиха б». Але ж пляшка не відкоркована. А в келиху мало б теплитись вино. Та відкоркована пляшка шампану геть не є естетична. Це остаточно вибило мене з рівноваги.

Кидаю роботу, іду на вулицю. Думки рояться вколо натюрморту. Нічого не чую-не бачу довкруж. Раптом бачу – кахфе. Машинально ступаю туди. Замовивши каву, поглянув, де б сісти. Попрямував до столика, за яким – дівчина.

--Вільно?

Вона потвердила кив очком, не глянувши навіть на мене.

Сьорбаючи каву, кілька разів підводив на неї очі. Проте вона зирить проз мене – на вхідні двері? Атож. Когось чекає? Атож. Це постійно-настійне чекання гнітить. Кидаю каву недопитою, дівчину неговіркою – і йду геть.

Сплю неспокійно. Вдень малюю келих. Пляху не чіпаю. Мучуся. Щось не дає вільно дихати. Що? Невже вона? Атож.

Ноги несуть туди ж, де й учора.

Вона сидить на тому ж місці і так само – очі на вхід. Чи вихід? Хтозна.

Відчув себе затишно. З нею? Атож. З нею.

Кава. Вона. Плани натюрморту на серветці переді мною. Зриваюся. Біжу домів – малювати.

До ранку готовий новий. Натюрморт? Певне же так.

На місці троянд – лілії (сама грація). Замість шампану вино. Поруч – бокал з трунком. Поряд яблука – ваза з виноградом. В натюрморті з’явився сенс.

Увечері повен себе – у кафе? Атож.

Дівчина?

Є.

Я осмілів.

--Не прийшов?

Похитала головою.

--То пішли погуляєм?

Похитала головою.

Зранку – знову за натюрморт. Так заюжився тим, що і про кафе забув. Але враження від дівчини володіло мною – творило.

На рано мама дивилась розчулено мовчки. Раптом прихилилась і поцілувала. Мене. Вийшло? Еге ж.

Поспішаю в кафе.

Є.

Вітаюсь.

Дякую за запомогу.

Дивується.

Починаю про натюрморт, а вона:

--Він прийшов! Він до мене! Прийшов! – і зривається бігти.

Плентаюся додому.

Мама баче мою зажуру, каже – тебе чекає великий успіх. Радій а не сумуй.

Мовчу.

8 липня 2010.

Надія КРАСНОЖОН

Всі статті розділу "ПРОЗА"