Книга Андрія Єрмолаєва «Коли наступить рік України в Україні?» була видана майже 5 років тому. Проте, склалося враження, що за ці 5 років вона не лише не застаріла, а напроти, настоялася - як добре вино. Книга являє собою підборку статей Єрмолаєва, опублікованих у 2003-2005рр. Основні теми, звичайно, політика і економіка. Андрій Васильович аналізує ключові моменти новітньої української історії зокрема: обрання і президентство Леоніда Кучми, президентські вибори 2004року, премьєріада 2005 року… Андрій Єрмолаєв один з найвідоміших політологів України. Багато років очолював Центр соціальних досліджень «Софія», зараз займає посаду директора Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України. Проте, навіть такому висококласному фахівцю не завжди під силу спрогнозувати розвиток політичних подій в Україні. Наша держава на жаль ( а може й на щастя!) дуже непередбачувана. Зокрема, Єрмолаєв явно недооцінив нинішнього Президента України – Віктора Януковича. Андрій Васильович висловлював сумнів, що Януковичу вдасться зберегти статус лідера опозиції. Зберіг! А за результатами виборів 2010року став четвертим в історії Президентом України. Автор книги, як і більшість фахівців не зміг передбачити провал Блоку Литвина на парламентських виборах 2006 року. Всі вважали, що Володимир Михайлович без проблем проведе свою команду в Верховну Раду. Не зміг! Звичайно, невдалі прогнози не зменшують повагу до автора. Плями, як відомо, є навіть на сонці. Важливо інше – глибоке розуміння політичних процесів і неприхована любов до історії. Наведу невеличку цитату: «Історія – це не просто товсті підручники й нудні хронологічні таблиці. Історія суть нашої діяльності, з її досвідом і стереотипами, змістом і цілями. Простіше кажучи, історія не є наше минуле, а скоріше – наша сучасність, помножена на досвід.» Хіба не прекрасні слова! Дуже приємно вони звучать для вуха історика… Літературна складова взагалі сильна сторона Андрія Єрмолаєва. Деякі політологи пишуть не мовби все правильно а… не цікаво! Не цікаво і все тут! Прочитаєш кілька рядків і далі вже немає бажання. Єрмолаєв може помилятися, часом навіть глибоко. Але, його книгу, статтю, інтерв’ю важко відкласти недочитавши. Але є в книзі і слова які дуже актуальні на сьогоднішній день. Зокрема, це стосується конституційної реформи. Знову цитую: «На справді реформа української Конституції має таку задачу: Великі власники намагаються позбутися тиску адміністративного апарату, який фактично є ведучим елементом управління економіко.» Золоті слова! Українським олігархам не вигідний сильний Президент України. Їм вигідно домовлятися з слабкою і корумпованою Верховною Радою! Третій Президент України, Віктор Ющенко був фактично похований конституційної реформою. Реальну владу в країні мали олігархи. Така доля може спіткати і його наступника – Віктора Януковича. Тому, на мою думку, потрібно відміняти результати конституційної реформи і повертати Президенту повноваження! Навіть, якщо Президент Янукович комусь не подобається. Питання значно глибше. Воно не в окремій людині, а в усій системі влади. Парламентська республіка породжує колективну без відповідальність. Країні, в її нинішньому вигляді, не обійтися без верховного арбітра. Котрим може бути лише сильний, законно обраний Президент. Зменшення його повноважень – путь в нікуди. Президентські Вибори 2004 року Андрій Єрмолаєв влучно назвав «Супом з багатьма компонентами»! Воістину, компонентів в цьому «супі» було намішано забагато. На виході ми отримали україноцентричного, але безвольного Президента. Що відбувалося далі – відомо всім… Дуже цікава думка Єрмолаєва с приводу європейського вектору України: «Україна – немаленька країна, і її амбіції стати європейською державою – це її проблема. По великому рахунку, нас не включали в список бажаних партнерів і 200 і 50 років тому… «. З моменту виходу книги Єрмолаєва пройшло вже 5 років. Нічого не змінилося! В Європі нас як не чекали, так і не чекають. Цим самим, мимоволі, кидають в обійми Росії. Можливо, несвідомо… Україна весь час намагається шукати собі приклад для наслідування. Можновладці орієнтуються на США, Європу, Росію… Вони, на жаль, не розуміють, що Україна повинна іти своїм, індивідуальним шляхом. Коли наступить рік України в Україні? Минуло кілька років. Пройшли нові президентські вибори. Питання залишилося відкритим… Микола Спірідонов