23 червня Міністерство освіти і науки України, Національна Академія державного управління при Президентові України спільно з Представництвом Ради Європи в Україні презентували програму «Освіта для демократичного громадянства» в Україні.

На прес-конференції було презентовано книжки, які  уперше надруковано українською мовою та адаптовано для впровадження у національний навчально-виховний процес. Це посібники Ради Європи з освіти для демократичного громадянства  - для учнів і вчителів «Живемо у демократії», для керівників шкіл «Демократичне врядування в школі», для підвищення кваліфікації вчителів «Посібник для підготовки вчителів з питань освіти для демократичного громадянства та освіти з прав людини».

Проект «Сприяння розвитку освіти для демократичного громадянства в Україні та Швейцарії» є спільною ініціативою Національної академії державного управління при Президентові України та Цюріхського педагогічного університету (Швейцарія).

Даний проект піднімає дуже глибоку та складну проблематику функціонування української політичної системи.

Адже, в Україні існують всі атрибути демократії, які можна закріпити нормативно.  Але ця система не працює. Чому? Тому що у нас є демократія, як спосіб легалізації та легітимації влади, але не має демократі як суспільно-політичної та культурної цінності, до якої треба прагнути.

Формування цінного підходу до демократії потребує значно більше часу, чим нормативне закріплення демократичних інститутів. І ціннісне розуміння демократії є набагато ширшим ніж нормативне.

І як зазначив співавтор вище перерахованих робіт проф.  Рольф Голлоб «демократія – це є практика, яка має місце щодня».

Поглянемо тепер на те, що ж діється в українській школі. Свого часу Бісмарк сказав: «Битву при Садовій виграв прусський шкільний учитель».  Саме професіоналізм учителя відіграє важливу роль у становленні особистості дитини. В Україні ж школа є цитаделлю совка, радянської тоталітарної свідомості. Такою як і українське чиновництво чи політикум.  Вчителі зі шкільної парти привчають дітей до авторитарної моделі відносин та принципу «не можеш - навчимо, не хочеш - примусимо!». І це є дуже важливо тому, що  аналогічну модель діти переносять в сім’ю, потім на роботу  і, в кінці-кінців, у політику.

Кадри вирішують все! І В цьому контексті цікаво, як саме збираються шановні експерти реалізовувати програму «Освіта для демократичного громадянства»  в українських школах, 90% вчителів яких - це «стара радянська гвардія». Але не зважаючи на всі запитання, прийняття даної програми є великим кроком у перед на шляху розвитку демократії в Україні. І особливо порадувало, що використовується іноземний досвід «старих» демократій, який адаптується до «нової» української демократії.

Підсумовуючи, потрібно зазначити, що формування ціннісного підходу до демократії потрібно починати зі шкільної парти.  Школа і шкільний вчитель мають величезне значення при формуванні громадянського суспільства.