Всяка людина у житті керується тою чи іншою позицією, яка служить стимулом долання чергових вершин та пріоритетів. Подорожуючи країною я відкриваю для себе усе нові та не менш цікаві речі. Зокрема, нещодавно мені на очі трапився лозунг: “Перемогти і повернутись”. Скільки потуги, стимулу у цих словах, як, власне, і у людей, котрі сповідують їх. А мова стосується легендарної 95-ї окремої Аеромобільної бригади міста Житомир. Саме у них із творчим візитом побували останнього дня зими митці слова, чому передувала ініціатива організаторів: Соціально-психологічного Центру Збройних сил України, Товариства “Український клуб”, Всеукраїнської творчої спілки “Літературний форум”.

        Ознайомивши присутніх із метою приїзду, який відбувся у рамках Всеукраїнського проекту “Українські письменники – Українській армії”, ведучий зустрічі – Голова Секретаріату Українського клубу Олексій Усачов запросив до слова безпосередньо авторів у тому чи іншому жанрі.

        Першому випала честь виступити Миколі Дудару, який приємно здивував загал  не лише декламацією власної поезії, а й співом романсу.

        Бурхливу реакцію та сплеск овацій викликала у військових мініатюра “Я убив коника” в авторській інтерпретації Владислава Константінова.

        Переможець одного із літературних конкурсів у Білій Церкві – Анатолій Черняхівський веселив присутніх пародіями, серед котрих особливу увагу привернула “Великі груди”.

        Завжди енергійна поетеса Євгенія Більченко доносила до присутніх філософію життя, котра розкривається у її власній поезії.

        З материнською любов’ю та віковим хвилюванням доносила до сердець службовців мотиви весняних проявів Надія Красножон, читаючи доробки із авторської збірки “Межа”.

        Виступ Тараса Духовного налаштував присутніх на більш серйозний лад для слухання реалістичного оповідання “4 станції метро” та вірша “Схилилася береза” котрого автор написав свого часу саме на Житомирській землі.

        По завершенню виступів до слова знову долучився Олексій Усачов, розповівши про історію Українського клубу, його активну діяльність у сьогоденні України та плани на майбутнє. Зокрема наголосив, що зусиллями об’єднання порушено та впроваджується у дію встановлення пам’ятника у Житомирі Іванові Огієнку.

        В знак шани та поваги один з посеред службовців – Павло Прилепський зачитав віршові доробки авторства Голови Правління Українського клубу – Романа Кухарука. Зокрема, глибоко запали у душу рядки:

Хоч камінь гризи,

Хоч в поле іди,

Хоч руки здоймай до неба,

Однако, мамо, та як тобі,

Нікому

Мене

Не треба.

Відповідно, що після цього виступив сам пан Роман, закцентувавши своє слово на цінностях, які єднають військових, письменників і зрештою весь народ. “Найвища цінність – нація, яка несе у собі гідність” – наголосив Роман Васильович, побажавши присутнім лишатися кращими й мати відповідне оточення.

На завершення зустрічі від Українського клубу та Соціально-психологічного Центру Збройних сил України 95-їй окремій Аеромобільній бригаді презентували на згадку пам’ятні подарунки у вигляді авторських книжок. Зі свого ж боку гостинні військові подарували книжку Віталія Раєвського  “Между прошлым и будущим” про нелегкі військові походи та завдання.

В рамках діючого проекту запланована поїздка до військових частин Севастополя наприкінці березня.