У п’ятницю, 12 лютого в приміщені Центру культури і дозвілля Збройних сил України (Будинок офіцерів) відбувся ювілейний творчий вечір українського співака, диригента, культуролога, заслуженого діяча мистецтв України, начальника Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації Василя Романчишина.

Урочистий вечір розпочався майже на півгодини пізніше від запланованого часу, бо, як дотепно зазначив ведучий, відомий український поет-пісняр, сценарист, режисер, актор і просто добрий товариш ювіляра Петро Мага: «Державні службовці та діячі культури застряють у наших рідних київських заметах не гірше від рядових громадян». Склалося враження, що київський міський голова був незримо присутній на святі, бо ж згадували про нього часто і не без сарказму. Втім, зала швидко наповнювалася аж доки не була забита вщерть родичами, друзями, колегами й просто шанувальниками. 

Після танцювального попурі в українському дусі на сцену вийшов і сам винуватець свята, аби виконати пісню разом із Заслуженим академічним ансамблем пісні і танцю збройних сил України під керівництвом Дмитра Антонюка. Саме в цьому Ансамблі розпочинав свій творчий шлях Василь Романчишин. Із цим же колективом Василь Григорович, що відзначав своє 50-річчя, поринув у спогади молодості.

«Я можу довго говорити й зірвати концерт, але спробую стримати себе в руках…», - так розпочала своє привітання нинішній голова Секретаріату Президента, а в минулому очільниця Київської ОДА, Віра Ульянченко, що вручила Василеві Романчишину подяку від Президента України «За вагомий внесок у розбудову Української Держави та зміцнення її незалежності. «…Вітаю Вас із цим першим чоловічим ювілеєм. Для Вас 50 років – це як для дівчини 18-ліття. Все лише починається. Ви як раз у тому віці, коли все знаєте, все можете. Ви повний наснаги, здоров’я. Я хочу, аби Ваші можливості, Ваші здібності, Ваші бажання були втілені, аби ніщо не завадило Вам, українському державнику в усій державі реалізувати все-все, що Ви бачите, що Ви знаєте і вмієте робити… Я бажаю Вам, аби Ви були із вірою та оптимізмом, з надією та сподіваннями. І хай Господь Бог оберігає Вас і Вашу родину, і всіх тих, хто працює на розбудову Української держави. З ювілеєм», - це вже вітання не посадової особи, а колеги і друга родини Віри Іванівни Ульянченко.

Лунало ще багато привітань і побажань з уст близьких, рідних, колег митців та держслужбовців, друзів, вокальних і творчих колективів Київщини, що гідно частувала увагою свого іменинника – він же балував публіку оксамитовим тенором та веселими жартами.

Увесь зал потішив дотеп від Михайла Поплавського. Співучий ректор у своєму вітанні не стримався й попросив героя творчого вечора дати йому кілька приватних уроків з вокалу. Проте особисто Михайло Михайлович, на жаль, не співав. Певно вирішив серйозно підготуватися до наступного ювілею.

Вечір пройшов у дружній атмосфері, ведучий, гості й сам ювіляр фонтанували дотепами, жартами, згадували кумедні випадки з життя і разом із залом смакували цікавинки вечора, а таких було багато: народні українські танці та пісні органічно межувалися з сучасною естрадною піснею, запальними ритмами джайву та рок-н-ролу, що змінювалися лірикою або ж вибухали смішинками від Петра Магери.

Лишається хіба долучитися до всіх побажань, висловлених Василеві Романчишину й від імені газети «Слово і діло» побажати із такою ж бадьорістю та щирістю зустріти ще не один свій ювілей та втілити в життя задуми й мрії, пліч-о-пліч крокуючи з однодумцями, друзями, колегами, черпаючи сили та наснаги з родинного джерела й віри у свою справу. З ювілеєм!