Європа на день стала помаранчевою. Прапори мирної української «помаранчевої революції» з'явилися вчора в Страсбурзі, де український Президент виступав на Парламентській асамблеї Ради Європи.

Рішення київського лідера можна назвати стратегічним: вступивши на посаду в неділю, у понеділок він, як і обіцяв, відвідав Москву, а вчора за власним бажанням прибув до Європи, щоб виступити на захист справи своєї нації перед організацією, яка після краху Берлінської стіни перетворилася на декомпресійну камеру перед вступом до ЄС. Після виступу на сесії ПАРЄ Ющенко відповів на запитання Corriere Della Sera.

– Пане Президент, ваше обличчя, знівечене діоксином, стало символом складної ситуації в Україні. Як ви відчуваєте себе на людях із таким синюватим обличчям?

– Мені не вдається звикнути до такого обличчя, мабуть, я ніколи не звикну. Але ми чоловіки, і ми не звертаємо уваги на шрами. У будь-якому разі, в медичному висновку, який мені видали лікарі, що лікували мене, сказано, що при відповідному нагляді я зможу виконувати свої обов'язки. І цього достатньо.

– Колишній віце-президент Конвенту, який займався редагуванням європейської конституції Джуліано Амато, заявив, що тоді як у Туреччини «є європейські риси», Україна розташована на межі між Азією і Європою. Як ви оцінюєте цю заяву?

– Вона некоректна ні з історичної, ні з моральної точок зору. Україна – європейська країна. Не забуваймо, що географічний центр Європи розташований в Україні. Але сьогодні слід пам'ятати і про нашу помаранчеву революцію: народилася нова нація, наш головний курс – Європа. Було б дивно, якби саме в Європі цього не визнали.

– Можливо, є щось особливе у визначенні європейських сподівань України?

– У нас є план дій, розрахований на три роки. Ми повинні формалізувати наші відносини, отримати статус ринкової економіки, ввійти до Всесвітньої торгової організації, створити зону вільної торгівлі, спростити систему віз. Таким чином, до кінця 2007 року ми плануємо почати переговори про асоційоване членство з перспективою вступу до ЄС. Ми не хочемо повторювати шлях Туреччини: ми не витрачатимемо десятиліття.

– А що ви думаєте про відносини з НАТО?

– У нас є плани співпраці з НАТО, починаючи від спільних навчань в рамках Партнерства заради миру. Але слід пам'ятати, що в Україні лише 2% населення проінформовані про характер і завдання НАТО. Необхідно спочатку провести роз'яснювальну роботу. Ми повинні дотримуватися прагматичних позицій, хоча в результаті повинні запанувати наші національні інтереси.

– Як ви себе відчували під час переговорів з російським Президентом Володимиром Путіним, який зробив усе, щоб перешкодити вашій перемозі? Крім того, ви привезли йому «отруєний» подарунок – звістку про призначення прем'єром Юлії Тимошенко, оголошеної в розшук російською прокуратурою.

– З Росією в першу чергу необхідно вирішити проблеми взаємної довіри. Метою мого візиту до Москви було саме встановлення довірчих відносин. Окрім того, ми хочемо побачити народження конкретних перспектив: ми підготували пакет економічних і гуманітарних договорів, які слід реалізувати до кінця цього року. Що стосується Тимошенко, я отримав від Путіна прийнятну відповідь.

– Завтра ви поїдете до Освенциму. Що означає для вас цей візит?

– Слово «Освенцим» я вивчив першим в Україні, тому що туди вивезли мого батька. Андрій Ющенко, сільський учитель і радянський солдат, був поранений і потрапив в Освенцим: у нього на грудях був витатуйований номер 11367. Він був одним із 95 радянських громадян, що вижили там. Моя сім'я пам'ятає розповіді мого батька. Я вже возив туди своїх дітей і сподіваюся звозити туди внуків. Я привіз до Києва жменю землі з Освенцима і залишив в Освенцимі жменю землі звідти, де я народився. Освенцим – символ страждання для всіх націй.