Дехто жартує, що попса тепер присутня і в книжках? Як на Вашу думку, щось у цьому є?

Я за українську попсу в українській культурі. Якщо так є – це дуже добре. Української попси немає на українському телебаченні – і це прикро. Українська квазі-еліта не усвідомлює свого шкурного інтересу – якщо тебе немає у телепросторі – там є чужинці, які гребуть твої гроші. Це мільярди доларів. За них можна не тільки вирішити питання приватного маєстату, але і зняти фільми, видати книжки, поставити вистави тощо.

Чи виникають в Україні нові течії в літературі? Чи всі новаторства вже вичерпали себе ще на початку XX ст?

Гор Відал у романі “Сотворіння світу” каже, що все старе. Нові тільки ми – люди. Нові і неповторні. Які нові течії? Зараз на часі – синтез мистецв, їх переплетіння, їх дивовижні сплави.

Кажуть, що в Україні дуже мало критики, а багато критиканства. Кого можете згадати з критиків?

Критика – це так само талант. Переважно талант розуміти і чути. Я добрий критик. Але ніколи не пишу з принуки, за гроші чи на замовлення. Я не кіллер.

Чи потрібні літературні об’єднання, взагалі? Можливо, великі літспілки уже себе вичерпали? Можливо, потрібно йти шляхом новаторів поч. XX ст, які видавали, так звані пояснення, та об’єднуватися за течіями в мистецтві? 

Мусить бути літературне середовище, в якому розвивається письменник.  Найкращим таким середовищем сьогодні є Літфорум. Відсутність вікового, жанрового та мовного цензів витворює розмаїтість і широту творчого мислення.

Сучасне мистецтво вимагає сучасних технологій донесення до читача, глядача, слухача. Чи воно не стане від того споживчим?

У Ванди Ландовської є стаття, у якій вона відкидає будь-яку можливість прогресу у мистецтві. І вона має рацію. Міняються технічні засоби, але ритм, душу, талант, розмову з Богом  перемінити годі. В тому то й річ.

„Метри-кілометри” часто звинувачують молодих у космополітизмі, ті, у свою чергу, метрів - у шароварщині. То чия ж правда?

Кожна мова і культура – відкриті системи для неагресивних взаємовпливів. Проте, кожен національний письменник має базувати свою творчість на національних цінностях. Якщо цього нема, нема і письменника.

Радянські рамки досі тиснуть українське мистецтво. Коли вони зітліють?

        Нема рамок, бо української радянської літератури  ніколи не було. Українська література завжди антирадянська, а радянська – антиукраїнська.

В українській літературі мало самоіронії, ви з цим погоджуєтеся?

         Ні. Гоголь, Руданський, Вишня, Гребінка, Нечуй-Левицький, Олесь, Самійленко, Маковей, Франко…

Шкільна програма відбиває будь-яке бажання знайомитися з українською літературою. Чи це не так?

Школа руйнує особистість. Все залежить від особистого характеру, Божої волі і Вчителя. Ісус Христос був першовчителем християн.

Напишіть сім найважливіших дат зі свого життя.   

1. 25 000 років тому народилась моя українська душа.
2. Прихід Рами на берег Дана-пра.
3. Трипільська культура.
4. Княжа доба.
5. Хмельниччина.
6. Епоха Мазепи.
7. Початок 20 сторіччя.
8. Фізичне народження.
9. Духовне народження.
10. Попіл після смерті і життя мого духу далі – у крові нащадків, у слові, у небі, у паралельному світі.

                Романе,  у кожного з нас є своя історія. Якби Вас попросили у декількох реченнях розказати її, якою вона була б?

Моя духовна історія  -- викладена у попередній відповіді. Дещиця