Українцям, що бігають з виряченими очима і нервово запитують одне одного – за кого ж нам, сердешним, голосувати на президентських виборах, і голосувати, чи може ґаласавать чи галасувати – раджу заспокоїтися, налити до фужеру доброго витриманого вина і при каміні зі смерековими дровами перечитати роман польського письменника Марека Лавриновича ПОГОДА ДЛЯ УСІХ у штивному перекладі на українську мову Андрія Бондаря.

Се роман про політику. Про просту людину, якою маніпулюють спочатку як лайном на виборах, а потім як лайном у рекламі миючих засобів. Автор нещадний. Хоча роман напрочуд легко читається, тут багато сміху, але се сміх воістину гоголівсько-яновський.

Людина без минулого, що знайшлася у парку – чудовий початок для героя і для роману водночас. Ґалерея постатей у божевільні – се траґедії а радощі простих людей, які спробували жити непросто – життя їх зламало, як гілки дерева без коріння і без землі (піаніст, шекспірознавець).

Лавринович нещадний у показі комуністичного реваншу у Польщі. Доля Пом’яновича і його друга поета Здебського однаково траґічна. Один – нонконформіст, инший пішов легшим шляхом, але не став при сьому негідником. Перший рнонтрух а запатарайкауся у боротьбі за свою сутність, присутність а посутність. А другого просто використали мов катран до підлоги. Використали і викинули.

Головний герой – се образ простого народу, про який так усі страшно печуться і якого називають єдиним джерелом улади. Народ проходить усі етапи використання – лавка у парку, божевільня, телебачення, вибори, рекляма, унутрішня порожнеча розчарування, знову лавка і божевільня як ідеальне місце для кретина.

У романі нема надвисоких художніх відкрить, образів, філософських чи психольоґічних заглиблень. Але він становить єдину художню цілість – ув осмисленні політики, суспільства, людини у сучасному світі. Його легкість позірна, веселість гірка, глибокість безперечна.

Читайте ПОГОДУ ДЛЯ УСІХ, якщо не хочете бути лохами а лузерами.