ЧОРНА ЗАБАВА

(страшилка)

В чорнім краї

в чорнім краї,

як у чорному сараї,

в чорний час

і в чорний раз –

в чорневищі чорнім граба –

чорна-чорна

і незграба,

в чорній черні

спала

жаба.

Раз прийшла до того граба

по дорозі, також чорній,

чорна-чорна,

чорна баба –

по гриби,

звичайно ж, чорні.

В чорноті,

чорніш чорнила,

чорну бабу

чорна сила

нахилила

брати гриб,

а той гриб

од баби –

стриб!!!

Бабі в коси,

як реп’ях,

учепився

чорний жах.

Почорніло все в очах,

аж стріпнулась

і застигла,

наче бабу що вкусило:

ухопити ухопила –

та одразу і…

впустила!

Бо коли вхопити чорне,

щось слизьке

та ще й потворне,

а тим більше – невідоме,

краще геть втекти

додому!

І з волосся в баби

жах

опинився

у ногах!

Геть

щодуху припустила

та на корінь

наступила,

там заплуталась на гріх

й впала в яму,

наче в міх…

Чи скалічилася баба

в чорневищі чорнім граба –

не цікавилася жаба,

а мерщій

і вдруге – стриб!

Жаба ж то була –

не гриб!

Баба вбік,

і жаба – скік! –

Баба бігає від жаби,

Чорна жаба –

геть від баби!

Але в тому й чорна штука! –

Із-за граба

чорна зваба:

рот роззявила

гадюка.

Дуже чорна –

в роті чорне –

Оком все до себе горне!

Ледь зітхнула,

позіхнула,

чорну жабу

проковтнула

і одразу

в чорний сон

впала з жабою

й заснула.

Доки бабу

чорна сила

в чорній ямі десь носила,

баба з себе,

мов реп’ях,

чорний виплутала

жах

та й шпурнула чорта

баба.

От він гепнувсь

біля граба,

де гадюка

жерла жабу.

Чорт не чорт

А чорний жах –

в чорне вдягнений їжак!..

/муз. світлішає/

Може б дехто так хотів,

щоб скінчилося на тім,

та у чорному житті

ходить поруч

чорна пара –

чорний злочин

і покара:

тих, хто ловить –

й хто тікає,

чорне все на всіх

чекає.

Справедливість в чорнім –

чорна…

От гадючий хвіст,

як в жорна,

впхався, вліз

в їжачі зуби –

і від чорної рахуби

недалечко і до

згуби…

Всім болить,

всі хочуть жить,

хто програв

і хто зборов –

пролилася

чорна кров.

На тім місці

в чорну мить,

посковзнеться,

хто біжить.

Але далі

Час пішов…

Чорна

злякана гадюка

довго билась на колюках

животом,

що весь розпух,

знемогла у чорних муках

та й спустила

чорний дух.

Ух!..

Тут без муки

із гадюки,

вже без шуму

та без гаму,

жаба випала

у яму –

чи додолу,

чи додому

(не скажу про те

нікому),

бо з гадюкою в зубах

в яму зсунувсь і…

Їжак…

Жах!!!

Не хотів би вас

побачить

там,

тоді.

І що це значить…

Пика в вас була б яка,

як би й хто звідтіль тікав?

Аби хто із вас

неначе

підсковзнувся

і,

пробачте,

задки

сів на…

їжака…

Як та баба

закричала!..

В чорнім сні

таке бувало.

Так кричала –

я злякавсь!

Ах, нехай ніщо

не світить

на тім чорнім-чорнім

світі!

Щоб не бачити віками

як

гуртом

усі тікали:

наче бризки,

наче краплі,

хто куди –

й куди потраплять…

(в мене вже й думки

тікають)!

А куди вони

зникають?!

зникла баба,

зникла жаба,

зникла яма

біля граба,

чорна кров

і чорний граб.

В світлих барвах

світ заграв!

(муз. світла)

Не кажіть тепер

під руку

про ту чорну,

про гадюку:

десь упала

чи пропала,

чи здиміла

та розтала,

як та пара,

чи ровіялась,

мов хмара.

Десь подівся

і їжак…

Залишвся тільки

жах,

що негадано огорне,

як поглянути – на

чорне.

(музика)