КОТИК

Білий-білий наче з вати

Скаче котик по кімнаті.

Порозкочував клубки,

Порозмотував нитки.

Скатертину – на підлогу.

Бабцю смикає за ногу.

Бешкетує вже від ранку.

Потягнув з вікна фіранку,

В кухні висипав крупу…

Хоч тримай на ланцюжку.

Аж нарешті вгомонився,

До Максимка притулився

І на вушко знай муркоче –

Мурчик дуже їсти хоче.

ОСІНЬ

В сонечка осінь фарби набрала

В сонце дерево пофарбувала.

Просить ялинка теж позолоти –

Осінь боїться пальчик вколоти.

 

ВЕРЕДЛИВА КИЦЯ

 

До озерця навпростець

Йшов Мурасик – молодець.

В нього вудка на плечі,

А в торбинці – калачі.

На обід, як і годиться,

Їх йому поклала киця.

Попрощавшись на ходу

Хитро мовила йому:

Ти гляди, не задрімай,

Рибку золоту впіймай

І у неї попроси

Пресмачної ковбаси…

Ковбаси як кіт дістане,

Киця схоче ще й сметани,

Кусень шинки, грудку сиру,

Схоче в Києві квартиру,

І машину, й охорону…

То й вернувсь Мурко додому.

 

СВОЯКИ

Якось з лісу до села

Тьопа заєць до кроля.

Той йому чи брат, чи сват,

Все зустріти зайця рад.

То ж припас для свояка

Трохи моркви та вівса.

Ще й поклав йому в торбинку

Солоденьку капустинку.

Все таки, ах все таки –

Кріль і заєць – свояки.

 

У СЕЛІ

В діда й баби у селі

Жити весело мені,

Бо корова в діда є,

Молочко смачне дає.

Бабця любить, миє, дбає,

З печі свіжий хліб виймає.

І вода смачна в криниці.

Достигають полуниці.

Огірочки у сметані.

Все що краще, то для Вані.

Тут я поправляюся,

Сили набираюся.

А коли великим буду,

Діда й бабу не забуду.

Нарубаю дров, наношу,

І трави корові вкошу.

Чисто вибілю криницю

І прополю полуницю.

А сусіди скажуть стиха

«Це до них Іван приїхав».

 

УКРАЇНКА

Я собі весела українка,

Я маленька внучка Кобзаря.

Україна – це моя домівка,

Голосом заквітчана земля.

Хай дзвенить піснями рідне слово,

Як жива водиця з джерела.

Я горджусь тобою, рідна мово.

І щаслива-м, що вкраїнка.

 

ПІВНИК

 

Кури зняли галас, крик

Тхір забрався у курник

І з порога на ходу

Тягне курочку рябу

Але півник не дрімає,

Над тхором орлом злітає,

Міцно кігтями тримає,

Дзьобом боляче щипає

І кричить, наїжив пір’я:

ГЕТЬ РОЗБІЙНИКУ З ПОДВІР’Я.

 

КОЛИСКОВА

 

Вже лягай, синочку, спати.

Тихо сон зайшов до хати,

Заховався під подушку,

Шепче казочку на вушко.

В оксамитовім просторі

Запалила нічка зорі

І у човні золотому

Поверталася додому.

Дві зоринки – дві надії

Впали хлопчику на вії

І гойдаються до ранку.

Лоюлі-люлі, мій Іванку.