Підготувався пісняр до цього ґрунтовно. По-перше, він запустив свою власну іменку (себто іменну сторінку) sashko.com.ua. По-друге, Сашко започаткував нову гудецьку одиницю під багатозначною назвою – СП. Звісно, насамперед на думку спадає, що це просто заголовні букви від імені-прізвища: С(ашко) П(оложинський). Проте сам Сашко каже, що тлумачити цю буквосполуку кожен може на свій смак: хтось прочитає, що це, мовляв, якесь «спільне підприємство», для когось видасться, же СП – це «самостійне починання», а комусь більше до вподоби буде прочитання «....сам пішов!» :)Ну і нарешті, Сашко Положинський оприлюднив свою «передвиборну програму», і зробив це у притаманний будь-якому співцю спосіб – у вигляді нової пісні-заклику Виберіть Мене!. В ній він стисло, але ємно виклав усі передвиборні обіцянки Українському народу. Підозрюю, що невдовзі на голову Сашка поваляться судові позови за плагіат та списування без попереднього на те дозволу. Чому? Нууу якщо шановний Читач завітає на іменку Сашка, то тоді зможе на власні очі ознайомитися з його передвиборними гаслами, чи то пак текстом пісні. Там само, за цією прямою ланкою будь-хто охочий може вільно собі звантажити і мп3-инку першої співанки від СП – Виберіть Мене!. Шанувальники Тартака відразу, мабуть, зауважать, стилістичну різницю між упізнаваним звучанням всього гурту і самостійним починанням Положинського. Допомогли йому в цій справі умільці з київської звукотвірні Кофеїн, чиї вправні руки доклалися до створення оздоблення пісні, її запису та «вилизування» до пуття. Вперше за своє самостійне втілення Сашко привселюдно поминувся ще на ювілейній забаві Червона Рута 2009, що вігуділа у вересні цього року у Чернівцях, і за його неодноразовими запевняннями, поява у вітчизняному співопросторі СП зовсім не означає припинення діяльності ватаги Тартак – зовсім ні! Навпаки, добродій Положинський стверджує, що одне одному аж ніяк не заважатиме, і навіть дозволить Тартакові повніше самовиразитися. А під іменем СП виходитимуть просто дещо инші пісні – ну геть на дрібку інакші.... Але разом з тим, заводити собі ще один рій Положинський не збирається. А як же тоді він буде виступати зі своїм самостійним доробком? Ці та инші подробиці про СП можна легко довідатися з іменки ФДРу.Пригадується, свого часу Тартак просив, аби його пісню прокрутили по голосиву, бо Сашко Положинський дуууже хотів стати «супер-пупер зіркою». Ну покрутили: став. Як бачимо, слово тримає – обіцянки виконувати вміє! Тож, Громадяни України, користуйтесь моментом -Виберіть мене своїм Президентом!А щоб уберегтися від верховної зради,Дозвольте мені узурпувати владу…Ймо’ психанемо і дозволимо, раз вже так чоловік просить?
~;-))
|
Словничок-Новотвірничок поповнився ось такими миловидними слівцями:
ОСІДОК - офіс
(невиправдано затерте) Чудово зрозуміла і недвозначна, але поки що, нажаль, затерта назва того, що здебільшого заведено називати як «охвис» :о)) Себто, όсідок [наголос на о] – місцина, де сидить, засідає, п'є каву та теревенить за службовий кошт по «безмірнику» чи «асьці» учасник післяіндустріяльного способу виробництва :)) Є ще инші наші мовні відповідники отому офісу, зокрема, управа чи правління – контора, звідкіля здійснюється керування, управління підприємством, товариством, тощо взагалі.
Осідок, управа, правління – певною мірою близькослови (синоніми). Проте слід розрізняти наступні відтінки їхніх значень. Якщо мова йде саме про місце нашої праці, перебування – отой чужинський офіс – влучніше вжити όсідок. Коли ж мова про «гурт керівних осіб» – тоді вживаймо управа чи правління. Однак варто мати на увазі, що управа чи правління можуть бути розташовані в якомусь осідку, а ось сказати, що «наш осідок в такій-то управі» – виглядатиме трохи кострубато, бо осідок позначає насамперед фізичне місце перебування, розташування, тощо.
Наприклад, якщо ми кажемо Голова Правління, то зрозуміло, що йдеться про керманича, який очолює цілу команду знавців, завідуючих, розпорядників тощо. Або: Військова Управа дивізії «Галичина» означало далеко не будівлю, приміщення, де засідало її командування, а коло військовиків, котрі управляли цим бойовим з'єднанням. Воно і зрозуміло: який же до дідька в бойової дивізії може бути «охвис»?
До речі, Предстоятель Української греко-католицької церкви Блаженнійший Любомир кардинал Гузар є чи не найвиднішим подвижником у справі повернення до вжитку цього гарного слова. У діловодстві УГКЦ надибуємо його постійно: «Осідок УГКЦ урочисто перенесено до Києва»; «…заснували для них нову греко-католицьку єпархію з осідком у Крижівцях», ітд.
Не цураються цього слова в ПЛАСТі, споріднених молодіжних спільнотах, а також часто на нього натрапляємо в літописах та сучасних дослідженнях:
– Зробивши Фастів осідком полку, Семен Палій приступив відразу енергійно до заселення безлюдних просторів українськими втікачами з Волині й Поділля;
– Восени 1922 осідок Начальної команди УВО перенесено за кордон;
– …Коновалець вибирає місцем свого особистого осідку Женеву в Швейцарії;
– ... це колишній осідок нацистського ідеолога Генріха Гіммлера, наземний бункер так званого легкого типу.
Вживається осідок і в значенні притулок, прихисток:
– Еней та його ватага не могли бути сприйняті інакше, як запорожці, яким після зруйнування Січі 1775 р. довелося довго блукати, поки знайшли осідок на Кубані.
Існує ще західноукраїнське говіркове прочитання цього слова – осéдок [з наголосом на е], проте воно зустрічається на два порядки рідше, тож його можемо вважати діалектичним і назовсім не відкидати.
Переконатися у повнокровній ужитковости осідку можна на власні очі, набравши слово хоча б в тому самому Ґуґлі.
|
ШЛЯХОВКАЗ - «GPS» (Дже-Пе-еС)
(новотвір) Буквосполуку «GPS» взято у лапки не випадково: маємо тут випадок, подібний до сов'єцького «ксерокса» чи польського «ровера», коли за ім'ям одного з виробників в першому випадку копіювальних машин, а в другому ґумових наколісників до велосипедів так почали називати речі взагалі, без прив'язки до торгової назви. Скажімо, виробня Xerox є лише «одним з» тих, хто випускає пристрої, які англійською називаються copier (часто можна зустріти російську, а відтак і українську передранку з цього слова – копір) або ж copy machine. GPS – це скорочена назва не підприємства, а технології Global Positioning System – по-нашому можна було б сказати Світове Плетиво з Визначення Місцеперебування (СПВМ). Докладніше про цю систему найбільш допитливі зможуть собі й самі почитати ну хоча б на тій самій Вікіпедії, тому тут обмежимося лише тим, що GPS (або ж за запропонованим вище скороченням – СПВМ:)) на поточну мить є сукупністю супутників, обладнаних радіочастотним приймально-передавальним обладнанням. Виникла ця «наводилка» у військових нетрях і призначалася вона попервах суто для націлювання ракет. Сьогодні ж технологія супутникового наведення дедалі ширше проникає у наше буденне життя: аж впритул до наручних годинників.
Подібно до недолугої плутанини з «ксероксом», за скороченою назвою ПЕВНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ почали називати ЦІЛІ ПРИСТРОЇ, які у знавецьких колах називаються не інакше, як GPS-приймачі. Саме ними – приймачами, а не просто «дже-пе-есом» ми і користуємося за кермом, в особових слухавках, в годинниках, тощо.
Проте час рікою біжить, технології вдосконалюються і ось на поміч «чистому» GPS прийшов т.зв. A-GPS (Assisted GPS) – система, що прискорює встановлення координат GPS-приймачем і яка прив’язується вже до стільникового зв’язку. Точніше: опирається на сітку стільникових передавачів – веж, що ми їх бачимо понатикуваними на будівлях і попри дороги. Не важко спрогнозувати, же вдосконалення навігаторів відбуватиметься і надалі, більше того! – одну технологію в оглядовому майбутньому цілком може замістити або ж суттєво розширити зовсім інша. Але Користувач цього зовсім не помітить і для нього суть приладу не зміниться: він як визначав місце перебування і показував напрям руху – так і надалі робитиме це. Саме тому і пропоную GPS-пристрої називати з невеличким «запасом міцності» на оглядове майбутнє: не за різновидом дії, технології – а за призначенням, за яким ми, користувачі, його використовуємо нащодень. Гадаю, мало хто візьметься заперечувати, що в переважній більшости випадків шляховказ – це прилад, який вказує шлях.
Відразу варто зазначити, що шляховказ – зовсім не дороговказ. По-перше, навіть саме тлумачення слова шлях є набагато ширшим, ємнішим за поняття дорога, в чому Допитливі Читач і Читачка можуть переконатися власновіч, зазирнувши до тлумачного СЛОВНИКА.нет. Крім того, дороговказ вже має чітко окреслене значення, тож навіщо йому навішувати ще одне, коли шляховказ сидить майже без роботи. Чому «майже»? Бо на мить написання цих рядків (15 жовтня 7517 року.... ну тобто 2009-го згідно накинутого нам Петром Кривавим літочислення:)) пошук у Ґуґлі слова шляховказ все ж таки видав раптом аж 23 згадки про нього. З них 16 були посиланнями, по-суті, на один і той самий текст; ще за однією ланкою шляховказ згадувався в художньому доробку, а один раз – у значенні тролейбусного покажчика, де написаний напрям його руху. Як бачимо – не густо, тому слово сміливо можна вважати вільним і не зайнятим ;)
Передбачаю, що таки знайдеться купа заперечників, котрі казатимуть, мовляв, «же-пе-ес не завжди вказує шлях, а часто просто місце перебування», ну і тому подібні дрібниці. Панове, даруйте, але навіть якщо і так, то для чого ми під час подорожі, мандрівки цікавимося своїми координатами? Та для того, аби визначити, де ми насправді є, а відтак – куди маємо (або НЕ маємо) рухатися далі. Тобто визначення місця перебування в певну мить слугує наче точкою відліку, від якої ми просто відштовхуємося і.... прокладаємо/продовжуємо свій шлях далі. Словом, хоч круть-верть, хоч верть-круть, але в підсумку все зводиться до одного і того ж самого: до підказування нам шляху.
Зрештою, може годі вже займатися самоїдством і доколупуванням аж до нейтронів там, де це спокійно, без жодних втрат можна оминути? Ми ж не перестаємо називати наручний годинник – годинником? І це при тому, що він показує ще й секунди та дату! А часто-густо має і кілька будильників, і тискомір, і часомір, і крокомір, і ще й компас до всього! Отож:))
|
Юрко ЗЕЛЕНИЙ
збирач гудьби і слів вигадник
особові:
+38-067-94-658-34 (орудник рухомого зв'язку КиївСтарий)
|
