Як вирішити мовне питання в Конституції?
Міністерство освіти запровадило обов’язковість ведення навчально-виховного процесу в загальноосвітніх школах державною мовою. Реакція не забарилась- фаховий правник нарде-регіонал Мірошниченко почав якось дивно обґрунтовувати незаконність і неконституційність рішення уряду, не зважаючи на вичерпне пояснення міністра освіти Вакарчука і міністра юстиції Оніщука і, зрештою, самого Конституційного суду. Кажуть, що якийсь там районний суд спробував відмінити абсолютно законну і конституційну дію Міністерства освіти щодо виконання Закону про мови і 10-ї статті Конституції. Це переконує в тому, від однозначності тлумачень статей, які регулюють мовно-національне питання, прямо залежить доля всього мовного законодавства і міцність державного ладу.
В президентському проекті фактично про дубльована стаття 10-та чинної Конституції, що залишає лазівку для псевдо правового коментування:
Стаття 13 Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин. .Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. .Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Стаття 14
Держава сприяє консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин в Україні. Історична та культурна спадщина охороняється законом. Держава дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами України.
Стаття 14 згаданого проекту вже не містить виділення теми самобутності українців-автохтонів (в першу чергу мовної). Цілком очевидно, що знову пропонується так званий політично – компромісний варіант, але нам годиться лише справедливий функціональний порядок застосування мов, за яким поширення державної і національних мов мов відбувається в різних функціональних аспектах, тому вони не конкурують. .
Можу запропонувати варіант із власного проекту Конституції, оприлюдненого і підтриманого в Івано-Франківській «Просвіті»:
Стаття 10. Єдиною державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і обов’язкове функціонування української державної мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, сприяє поширенню її у світі.
Порядок збереження, розвитку і поширення державної мови визначається законом.
Україна сприяє використанню громадянами України національних мов у повному обсязі, необхідному для збереження їхньої етнічної самобутності.
Держава сприяє вивченню поширених світових мов і законом встановлює обов’язковий порядок їх застосування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України..
Стаття 11. Держава забезпечує консолідацію та розвиток української нації, збереження і розвиток її історичної самосвідомості, традицій і культури на основі українських етнічних цінностей; гарантує збереження і розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності етнічних українців, сприяє збереженню і розвитку культурної, мовної самобутності всіх корінних народів та національних меншин України.
Стаття 12. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави, об’єднує українство світу навколо ідеї досягнення мети і світового авторитету нації, підтримує і гарантує процес повернення українців на батьківщину.
Незалежно від думки політиків і ситуаці, виборів і криз українці повинні мати власний консолідований погляд на конституційне вирішення мовного питання, а наступним кроком має бути обговорення народного проекту Закону про мови. Івано-Франківська обласна «Просвіта» має свій текст проекту і може запропонувати на обговорення спочатку в межах області, а потім і на всеукраїнському рівні.
