У проекті Конституції, підготованому Віктором Ющенком, детально виписано розділи «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», «Народне волевиявлення», «Суди і правосуддя», «Місцеве самоврядування та територіальна організація влади», «Внесення змін до Конституції України» та «Перехідні положення». Загалом можна стверджувати, що з усіх на сьогодні поданих проектів, проект Президента є найкращий і може бути взятий за основу при підготовці нової Конституції України.

Водночас треба відзначити, що даний документ має як системні так і локальні хиби.

До системних хиб в першу чергу слід віднести дуалізм виконавчої влади, відсутність чіткої персоналізації відповідальності виконавчої влади і недотримання принципу стримувань і противаг. Народ, як суверен, повинен обирати законодавчу і виконавчу гілки влади.

Всенародно обраний Президент несе персональну відповідальність за стан справ у державі і повинен очолювати виконавчу владу. Таким чином буде знята конфліктність між Президентом з його командою та Кабінетом Міністрів, яка вже сімнадцять років роздирає Україну.

Основна функція парламенту – законотворчість і контроль за діями інших гілок влади.

У проекті відсутній механізм відповідальності вищих посадових осіб у державі. Положення про імпічмент Президента є недостатньою гарантією від зловживань посадовців і тому такий високий рівень корупції в Україні. Окрім того положення про імпічмент Президента є складним уже на початковому етапі – висунення обвинувачення потребує двох третин голосів від загального складу Палати депутатів, що не можна вважати демократичною нормою.

Положення про недовіру має наліт комуністичного минулого, оскільки недовіру можна висловити без пояснення підстав для відставки того чи іншого органу чи посадовця. Механізм імпічменту передбачає чіткі критерії відповідальності посадовців і процедуру розгляду правопорушень.

У проекті відсутнє положення про нечинність правового документу у разі прийняття його з порушеннями процедури незалежно від змісту. Історія незалежної України переповнена прикладами волюнтаризму при прийнятті правових документів, зміни Конституції у неправовий спосіб, цинічне голосування за відсутніх депутатів тощо.

Положення про Уповноваженого Національних зборів України з прав людини політизує захист прав людини, ставить його у залежність від складу парламенту. Незалежне пряме обрання уповноважених з прав людини починаючи з районів та районів у містах, обрання уповноважених з прав людини в областях, АРК, місті Києві зборами уповноважених з прав людини у районах та районах у містах та обрання зборами уповноважених з прав людини в областях, АРК та місті Києві Уповноваженого з прав людини України дозволить створити міцні засади для захисту прав і свобод людини і громадянина.

У травні 2009 року держава стояла на грані конституційного перевороту з непередбачуваними наслідками. Таке стало можливим внаслідок грубих порушень чинного законодавства та чинної Конституції при внесенні змін до Конституції у 2004 році. Фактично правляча верхівка узурпувала суверенне право народу на встановлення конституційного ладу і поставила себе над волею народу – єдиного суверена в державі.

Довіра до чинного парламенту України сьогодні є мізерна (за незалежними соціологічними опитуваннями декілька відсотків). Довіряти розробку та прийняття Конституції таким політикам категорично не можна. Тому необхідно провести референдум про:

Ø  доцільність обрання конституційних зборів, покликаних розробити і винести на всенародне обговорення з наступним затвердження Конституції України;

Ø  форму державного правління (президентська чи парламентська республіка);

Ø  одно- чи двопалатний парламент;

Ø  обрання народних депутатів прямими виборами чи за партійними списками.

Іншим недоліком запропонованого проекту Конституції слід вважати недостатнє означення економічних стосунків:

-          відсутні положення про стримування популістських настроїв політиків;

-          відсутні чіткі конституційні положення про механізми забезпечення соціальної спрямованості держави;

-          відсутні чіткі конституційні положення про механізми забезпечення конкурентного середовища;

-          відсутні чіткі конституційні положення про недопустимість надання у будь-якому вигляді односторонніх переваг у стосунках між фізичними особами, фізичними та юридичними особами, між юридичними особами та у міждержавних стосунках.

Відсутність означення України як національної та соборної держави (ст. 1) теж є суттєвим недоліком.

Незрозумілим є виділення російської мови серед мов національних меншин (ст. 13).

Відсутність означення української державницької патріотичної ідеології (ст. 17) призводить до узаконення космополітизму, що є неприйнятним.

Положення ст. 30 про охорону сім’ї, дитинства, материнства та батьківства варто доповнити визнанням виховання та догляду за дітьми суспільно корисною працею.

Незрозумілим є положення ст. 61 про те, що «закони і нормативно-правові акти, що стосуються прав, свобод і обов’язків людини і громадянина, не оприлюднені у порядку, встановленому законом, є нечинними». Ця норма повинна стосуватися всіх без винятку законів і нормативних актів.

Не очевидним є положення про неможливість одночасного проведення виборів Президента України, народних депутатів та місцевих виборів. Світових досвід не дає прикладів шкідливості такого суміщення. Одночасне проведення місцевих та загальнодержавних виборів дозволяє політичним партіям пояснити свою політику на державному та місцевому рівнях.

Часті вибори є фактично конкурсом на заняття посад. Тому вибори нижньої палати парламенту кожні два роки заставлятимуть депутатів активніше працювати, оскільки необхідно на виборах звітуватись перед виборцями за пророблену роботу.

Надання вищим посадовцям у виконавчій владі права на мандат народного депутата (ст. 90) призведе до того, що ці посадовці будуть звітуватись самі перед собою.

По суті продовженням депутатської недоторканності є положення ст. 91 про неможливість затримання чи арешту народного депутата без згоди Палати депутатів, а сенатора – без згоди Сенату. Варто передбачити гнучкіший механізм захисту депутатів і сенаторів від необґрунтованих переслідувань.

Не означений у документі також порядок розпуску місцевих рад у разі порушення ними чинних Конституції та законодавства, що призводить до безкарності депутатів місцевих рад.

Виходячи з наведених міркувань пропонується вилучити з проекту Конституції такі положення:

-          про формування Кабінету Міністрів парламентом та інші положення, які випливають з цього, замінивши положенням про формування Кабінету Міністрів на чолі з Президентом;

-          про висунення звинувачення Президента України не менш як двома третинами депутатів Палати депутатів, замінивши нормою …більшістю депутатів Палати депутатів…;

-          про недопустимість одночасного проведення виборів до місцевих органів влади та виборів Президента України, народних депутатів;

-          про уповноваженого Національних Зборів України з прав людини, замінивши положенням про виборних уповноважених з прав людини України від рівня району, району у місті до державного рівня;

-          термін повноважень Палати депутатів зменшити з чотирьох років до двох;

-          про допустимість для членів Кабінету Міністрів володіння мандатом народного депутата;

-          неможливість арешту чи затримання народного депутата без згоди Палати депутатів, сенатора без згоди Сенату, замінивши на відповідне підтвердження у разі затримання чи арешту у визначений законом термін;

-          про висловлення недовіри Кабінету Міністрів чи окремій посадовій особі, замінивши це положенням про імпічмент вищих посадових осіб держави;

-          про розпуск Палати депутатів Президентом;

-          ст. 13. вилучити слова … російської, інших…

-          ст. 17. «Жодна ідеологія не може бути визнана державою як обов’язкова», замінивши на «Українська держава ґрунтується на ідеології українського державного патріотизму»;

-          ст. 61. вилучити слова …що стосуються прав, свобод і обов’язків людини і громадянина…;

Також пропонується внести у проект Конституції наступні положення:

-          ст. 1. Україна – суверенна, національна, соборна, демократична, соціальна, правова держава;

-          ст. 30. Доповнити положенням про визнання виховання і догляду за дітьми суспільно-корисною працею;

-          ст. 94. не є чинними закони і нормативно-правові акти, прийняті з порушенням визначеної процедури прийняття;

-          ст. 97. Доповнити перелік повноважень Палати депутатів положення про імпічмент вищих посадових осіб держави;

-          ввести положення про імпічмент посадових осіб місцевого самоврядування відповідними представницькими органами;

-          ст. 162. доповнити положенням про розпуск органів місцевого самоврядування та призначення позачергових виборів главою державної адміністрації у випадку визнання судом актів органів місцевого самоврядування невідповідними Конституції та законам України та відмовою відміни дії цих актів органами місцевого самоврядування чи повторним прийняттям подібних актів;

-          доповнити проект Конституції положеннями про економічні стосунки:

1. Національні збори не можуть приймати жодного закону, який би надавав особливі переваги або виключні права, привілеї чи недоторканності будь-якій особі, приватній групі, корпорації, асоціації чи спілці;
2. Національні збори не можуть приймати жодного закону, який би ліквідовував, відкладав чи зменшував борги чи зобов’язання будь-якої особи, групи, корпорації, асоціації або спілки перед країною чи будь-якою її політичною складовою частиною;
3. ні національний уряд, ані жодний орган місцевого самоврядування країни ніяким чином та ні з якою метою не можуть брати на себе борги чи обов’язки, сума яких за рік перевищує річні прибутки бюджету відповідного рівня, якщо на інше не отримано згоди 2/3 депутатів Національних зборів;
4. сумарний обсяг податків, мита, грошових та акцизних зборів за один рік не може перевищувати 30 відсотків від валового національного продукту країни за минулий рік, якщо на інше не отримано згоди 2/3 депутатів Національних зборів;
5. всі податкові надходження та збори поступають у бюджет місцевих громад. Відрахування у бюджети вищого рівня не можуть перевищувати 30% від зібраних коштів
6. соціальна спрямованість економіки досягається шляхом оподаткування споживання;
7. державні службовці та їхні найближчі родичі зобов’язані декларувати свої доходи, витрати та майновий стан;
8. максимальний обсяг щорічного податку на нерухоме майно чи комерційне підприємство не може перевищувати 1 відсоток від повної ринкової вартості цього майна або підприємства;
9. якщо за будь-який рік сума прибутків державного бюджету перевищує суму видатків, різниця має бути використана для зменшення суми податків у наступному році;
10. Національні збори не можуть приймати жодного закону у галузі кримінального чи громадянського законодавства, який мав би зворотну дію. Це обмеження не стосується громадянського законодавства, коли впроваджується закон:

Ø  спрямований на збереження спокою і порядку у разі надзвичайних обставин (у цьому випадку дія закону має бути чітко обмежена умовами і часом існування надзвичайних обставин;

Ø  який забороняє, регулює чи анулює без жодної компенсації вчинки або дії, які завдають шкоди громадському здоров’ю чи безпеці, або створюють шкідливі умови;

Ø  який стосується придбання власності чи компенсації власникові, як передбачено цією Конституцією;

Ø  який зменшує вартість майна чи комерційного підприємства менше, ніж на __ відсотків від їхньої повної вартості.