Президентові Віктору Ющенку

Вельмишановний пане Президенте! 30 вересня під час прес-конференції з нагоди презентації "Народної Конституції" Президента України Віктора Ющенка Ви звернулися до присутніх журналістів ПЕРСОНАЛЬНО, як до "еліти нації" — себто, до свідомих громадян країни, здатних взяти на себе відповідальність за її долю. Якщо так, то й відповім Вам ПЕРСОНАЛЬНО. Навіть не як головний редактор двох журналів (громадсько-політичного й літературного) — просто як український журналіст з 12-річним стажем і відповідальний за долю держави громадянин.

На превеликий жаль, виступити безпосередньо на заході мені завадила обмежена довжина дроту мікрофону, який внаслідок цього неможливо було передати далі службових місць, куди працівники прес-служби завбачливо спрямували частину мас-медійників… Але я не образився: зрозуміло ж, що Секретаріат Президента настільки бідний, що радіомікрофонів його співробітникам взяти ну просто ніде! Та на щастя, є ще й Інтернет — ним і скористаюся для відповіді Вам!..

Насамперед красно дякую, що нарешті розгледіли в мені представника "еліти нації"! Бо восени 2001 року особисто Ви вважали особисто мене "засланим казачком" і "провокатором". А все тому, що під час Вашої зустрічі зі студентською молоддю в закладі громадського харчування "OcmaNNja barrykada" (Печерський район Києва) я насмілився запитати про Ваше (як майбутнього Президента України) бачення національної ідеї, що об’єднає Україну від Сходу до Заходу, від Півдня до Півночі. Як і 8 років тому, запевняю: мене цікавило виключно бачення такої ідеї провідним українським політиком, вочевидь приреченим стати Главою держави!

Зізнаюся, невмотивований вибух емоцій з Вашого боку після мого безневинного запитання довго не давав мені спокою. Нарешті я дійшов висновку, що Ви вважали, буцімто тодішній "правлячий режим" Леоніда Кучми заслав мене, аби я спровокував Вас на публічну демонстрацію президентських амбіцій — чого Леонід Кучма своєму "політичному синові" Віктору Ющенку нізащо не пробачив би. Так, це було майже єдине логічне пояснення…

Тепер же остаточно упевнився у тому, що протягом 8-ми років лише підозрював… але думку про що постійно проганяв геть. Оскільки Ви нарешті звернулися (через нас, журналістів) до нації з проханням сформулювати за круглим столом базові національні цінності та шляхи їх досягнення, стає очевидним: Ваше бачення національної ідеї, на жаль, не спрацьовує на консолідацію України… Вікторе Андрійовичу, скажіть, будь ласка: як може людина йти на посаду Президента, не маючи чіткого уявлення про консолідуючу національну ідею?! Але Ви пішли, хай як це дивно.

Втім, то все про минуле. Тепер (під фінальні акорди Вашої першої каденції) Арбітр нації нарешті попрохав допомоги власного народу? Гаразд, свою лепту в справу формулювання націдеї я, як журналіст, внесу. Але вибачте, скажу прямо й відверто: шановний пане Президенте, Ваш проект "Народної Конституції" детально розписує програму змін системи влади в Україні (розділ IV — "Національні Збори України", розділ V — "Президент України", розділ VІ — "Кабінет Міністрів України", розділ VІІ — "Суди і правосуддя України", розділ VІІІ — "Конституційний суд України", розділ ІХ — "Місцеве самоврядування та територіальна організація влади"), проте дуже побіжно говорить про громадянське суспільство — лише одним реченням (!) у ст.17. Перепрошую, та простої констатації: "Держава сприяє утвердженню та розвитку громадянського суспільства", — явно мало для того, щоб воно консолідувалося і належним чином структурувалося. Але перш ніж будувати громадянське суспільство, потрібно бодай уявляти, що і для чого будуємо, чи не так?..

Ст.41 (про свободу об’єднання) фактично створює поділ організацій громадян на політичні партії, профспілки й незрозумілу решту організацій та об’єднань. Саме до неї, очевидно, слід віднести громадські організації та об’єднання роботодавців — але оскільки їхня суспільна роль, як окремого суб’єкту трипартивних відносин, не визначена, в Україні стає неможливим рівноправний соціальний діалог. До речі, про таку базову цінність цивілізованих країн у проекті — чомусь жодного слова… Не завадило би докладніше визначитися з роллю в житті суспільства неурядових організацій.

Шановний пане Президенте, зрозумійте нарешті, що Ви, на превеликий жаль, так і залишились доволі типовим українським політиком (який дбає лише про розвиток політикуму!), але так і не спромоглися стати на позицію українського громадянина, якому треба ще й якось виживати і дітей ростити, несучи політиків на своїй шиї. Зрозумійте ж нарешті, що приборкати апетити криміналітету, який рветься у владу (про що Ви з болем говорили на прес-конференції) не допоможе ні двопалатний парламент, ні відкриті виборчі списки, ані будь-які інші косметичні вдосконалення системи влади — тільки консолідація і структурування громадянського суспільства! "Державна машина" без такої "противаги" шаленіє і йде в рознос, що спостерігаємо зараз…

Сподіваюся, представники громадських організацій (у т.ч. роботодавців) фахово сформулюють конкретні рекомендації до Вашого проекту Конституції, а Ви не залишите їх поза увагою. Таке слово українського журналіста до Вас, шановний пане Президенте.