17 вересня 2009 року відбулася Всеукраїнська нарада пасажирських автоперевізників, ініціатором якої виступив голова Страйкового комітету Пачесюк С.Н., обраний на ІІІ Всеукраїнській нараді працівників пасажирського автомобільного транспорту України. Всі вимоги, які ставилися страйкомом на вказаній нараді до вищих органів влади взяті з минулого року.

В той же час, в основної маси автоперевізників України виникають сумніви щодо легітимності даного зібрання, тому що представники, які брали участь у нараді ніким не делеговані. Крім того, відповідно до ст.44 Конституції України « Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей Заборона страйку можлива лише на підставі закону».  Згідно ст. 18 Закону України «Про транспорт»: «Припинення роботи  (страйк)  на підприємствах транспорту може бути у разі невиконання адміністрацією підприємства умов  тарифних угод,   крім   випадків,   пов'язаних  з  перевезенням  пасажирів,  обслуговуванням  безперервно  діючих  виробництв,  а  також,  коли  страйк становить загрозу життю і здоров'ю людини».

Також варто підкреслити, що порядок здійснення права на страйк встановлюється Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", де у ст. 18 зазначено, що порядок здійснення  права  на   страйк   встановлюється   цим Законом. Ст. 20 «Керівництво страйком» вказаного Закону передбачає, що  страйк на підприємстві очолює орган (особа), що визначається загальними   зборами   (конференцією)  найманих  працівників  при прийнятті рішення про оголошення страйку. Орган (особа),  що очолює страйк, діє під час страйку в межах  прав,  передбачених цим  Законом,  інформує  працівників  про  хід вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Повноваження органу     (особи)    як    керівника    страйку  припиняються,  якщо  сторони  підписали  угоду  про   врегулювання  колективного трудового спору (конфлікту), а також у разі прийняття  рішення про відміну або про припинення страйку. Отже, беручи до уваги, що за період існування страйкового комітету не було організовано жодного страйку і всі проблемні питання вирішувалися в робочому порядку, то повноваження особи (С.Н. Пачесюка) як  керівника    страйку  припинилися.

Саме тому у легалізованих пасажирських автоперевізників виникає питання легітимності існування такого органу як страйковий комітет на постійній основі, який ніде не зареєстрований, немає ніяких правоустановчих документів і взагалі, які його повноваження і функції, а головне яким чином він може мати відносини з органами державної влади.